A A A A A

Таємниці: [Динозаври]


Ісая 27:1
Того дня Господь скарає своїм мечем, твердим, великим і потужним, Левіятана, швидкого змія, Левіятана, верткого змія, і вб'є потвору, що у морі.

Буття 1:21
І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре;

Псалми 104:26
Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.

Римлян 1:18
Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

Буття 1:24-31
[24] Тоді сказав Бог: "Нехай земля виведе з себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом." І сталося так.[25] І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре.[26] Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі."[27] І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх.[28] І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі."[29] По тому сказав Бог: "Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу.[30] Всякому ж дикому звіреві, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав." І так сталося.[31] І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок - день шостий.

Йов 40:15-24
[15] Ось бегемот, що я створив. | Він їсть траву, як віл.[16] Глянь, що за сила в його крижах, | що за потуга в його черева м'язах![17] Махне хвостом, неначе кедром, | жили його бедер переплелися.[18] Кості його, неначе мідні труби, | члени його, немов залізні прути.[19] Він - Божих діл початок, | він створений тираном над товаришами.[20] Гори дають йому поживу, | там граються усі звірі дикі.[21] Під лотосами він собі лягає, | сховавшись в очереті та болоті.[22] Лотоси вкривають його тінню, | навкруги нього водяні верби.[23] Йому байдуже, як ріка бушує, | він не боїться навіть, коли Йордан по рот сягає.[24] Чи може хто його за очі взяти | чи проколоти глодом йому носа?

Йов 41:1-10
[1] «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.[2] Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?[3] Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.[4] Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.[5] Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?[6] Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх![7] Спина його - щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.[8] Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.[9] Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.[10] Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,

Ісуса Навина 10:1-10
[1] Як же почув Адоніцедек, цар єрусалимський, що Ісус узяв Аї та зруйнував його дощенту, що він так учинив з Аї і царем його, як учинив був з Єрихоном і царем його, і що мешканці Гівеону замирилися з Ізраїлем і жили серед нього, -[2] налякавсь він вельми, бо Гівеон був велике місто, як одне з міст царських, а навіть більше, ніж Аї, і всі чоловіки його були хоробрі.[3] От і послав Адоніцедек, цар єрусалимський, до Гогама, царя хевронського, до Пірама, царя ярмутського, до Яфії, царя лахішського, і до Девіра, царя еглонського, сказати:[4] “Ходіть до мене та поможіть мені, щоб нам побити Гівеона, бо він замирився з Ісусом та з синами Ізраїля.”[5] От і зібрались п'ять царів аморійських: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахішський і цар еглонський, самі вони й усе їхнє військо, і прибули та облягли Гівеон та й почали війну на нього.[6] Тим часом мешканці Гівеону послали до Ісуса в табір у Гілгал сказати: “Не покидай слуг твоїх. Рушай до нас хутко на підмогу та поможи нам, бо всі царі аморійські, що живуть по горах, виполчились на нас.”[7] І вирушив Ісус із Гілгалу, сам він і з ним увесь люд збройний, усе войовники хоробрі.[8] І сказав Господь Ісусові: “Не лякайсь їх, бо я віддам тобі їх у руки; ніхто з них не встоїться перед тобою.”[9] Ісус напав на них зненацька, бо йшов з Гілгалу всю ніч.[10] І Господь примусив їх утікати від Ізраїля, і завдав він їм великої поразки біля Гівеону; і гнався за ними в гори, в напрямку на Бет-Хорон, б'ючи їх аж до Азеки й Македи.

Ukrainian Bible HOM 1963
Public Domain: 1963