A A A A A

Таємниці: [Рак]


2 Коринфян 4:16-19
[16] Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.[17] Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,[18] нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне.[19] Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.

Псалми 107:20
Він послав своє слово й вилікував їх, і врятував їх із могили.

Ісая 40:31
ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.

Повторення Закону 31:6
Тримайтеся кріпко й хоробро, не бійтесь і не лякайтесь їх! Сам Господь, Бог твій, рушає з тобою; він тебе не лишить і не покине.»

Матвія 11:28-29
[28] Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас.[29] Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим.

Псалми 18:6
Оплели мене пута Шеолу, смертельні сіті мене охопили.

Екклезіяст 3:1
Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом:

Єремія 29:11
Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, - слово Господнє, - задумів щастя, а не лиха, щоб забезпечити вам надійне майбуття.

Іван 14:1-4
[1] Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене.[2] В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце.[3] І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я.[4] Куди ж я йду - ви знаєте путь.»

Римлян 8:16-25
[16] Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі;[17] а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.[18] Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися.[19] Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.[20] Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,[21] що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.[22] Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.[23] Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла,[24] бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється?[25] Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.

1 Петра 1:3
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих,

2 Коринфян 1:3-6
[3] Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,[4] що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.[5] Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.[6] Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

Ukrainian Bible HOM 1963
Public Domain: 1963