A A A A A

Таємниці: [Рак]


2 Коринфян 4:16-19
[16] Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млЇє, та нутряний обновляєть ся день у день.[17] Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,[18] нам, що не дивимось на вйдоме, а на невидоме; що бо вйдоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.[19] Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.

Матвія 11:28-29
[28] Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.[29] Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

Іван 14:1-4
[1] Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.[2] В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.[3] І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.[4] А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.

Римлян 8:16-25
[16] Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,[17] коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.[18] Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.[19] Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.[20] Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї,[21] що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих.[22] Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.[23] Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого.[24] Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?[25] Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

1 Петра 1:3
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих,

2 Коринфян 1:3-6
[3] Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,[4] що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога.[5] Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше.[6] Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення.

Ukrainian Bible 1871
Public Domain: 1871