A A A A A

Хороший характер: [Прийняття]


1 Коринфян 5:11-13
[11] Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.[12] Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?[13] Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.

1 Івана 1:9
Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.

1 Петра 3:8-9
[8] Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі;[9] не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили.

Іван 3:16
c

Римлян 2:11
Нема бо в Бога вважання на лиця.

Римлян 5:8
Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

Римлян 8:31
Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

Римлян 14:1-2
[1] Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.[2] Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.

Євреїв 10:24-25
[24] і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,[25] не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

Іван 6:35-37
[35] Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.[36] Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.[37] Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

Колосян 3:12-14
[12] Одягніть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя, смирність, тихість і довготерпіннє,[13] терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви.[14] Над усім же сим любов, котра єсть союз звершення,

Матвія 5:38-42
[38] Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.[39] Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.[40] І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.[41] І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.[42] Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

Матвія 25:34-40
[34] Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.[35] Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;[36] нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.[37] Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?[38] Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?[39] Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?[40] І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

Римлян 15:1-7
[1] Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.[2] Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.[3] Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.[4] Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію.[5] Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,[6] щоб однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.[7] Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.

Римлян 14:10-19
[10] Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.[11] Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.[12] Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.[13] Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.[14] Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.[15] Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.[16] Нехай же не ганить ся ваше добре.[17] Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.[18] Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.[19] Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного.

Ukrainian Bible 1871
Public Domain: 1871