A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 2006

Іван 11



1
Був такий (чоловік) Лазар, котрий хворів, – з Віфанії, із поселення, де мешкала Марія і Марта, її сестра.
2
А Марія, що її брат Лазар був хворий, була та, котра помазала Господа миром і витерла ноги Його волоссям своїм.
3
Сестри послали сказати Йому: Господе! Ось, кого Ти любиш, занедужав.
4
Ісус почув те і сказав: Це хвороба не на смерть, але на славу Божу, щоби прославився через неї Син Божий.
5
А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
6
А коли почув, що він занедужав, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7
Після цього сказав учням: Рушаймо знову до Юдеї.
8
Учні сказали Йому: Равві! Чи давно юдеї шукали убити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
9
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього.
10
А хто ходить уночі, спотикається, тому що немає світла з ним.
11
Повідавши це, відтак сказав їм: Лазар, приятель наш, заснув, але Я піду розбудити його.
12
Учні Його сказали Йому: Господе! Якщо заснув, то одужає.
13
Ісус казав про смерть його; а вони гадали, що Він сказав про звичайний сон.
14
Тоді Ісус сказав їм відверто: Лазар помер;
15
І радію за вас, що Мене там не було, щоб ви увірували, але ходімо до нього.
16
Тоді Хома, інакше званий Дідим, сказав учням: Ходімо, ми також помремо з ним.
17
Коли Ісус прийшов, то виявив, що він (Лазар) уже чотири дні у гробі.
18
А Віфанія була поблизу Єрусалиму, приблизно за п’ятнадцять стадій,
19
І багато юдеїв прийшло до Марти і Марії втішити їх у скорботі за братом їхнім.
20
Марта почула, що йде Ісус, і пішла Йому назустріч; а Марія сиділа вдома.
21
Тоді Марта сказала Ісусові: Господе! Якби Ти був тут, то не помер би мій брат;
22
Але й зараз відаю, що все, що Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23
Ісус сказав їй: Воскресне твій брат.
24
Марта сказала Йому: Знаю, що воскресне у воскресіння, останнього дня.
25
Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо й помре, – оживе;
26
І кожний живий, що вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27
Вона сказала Йому: Так, Господе! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що приходить у світ оцей.
28
Сказавши це, пішла й покликала потайки Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
29
Вона, тільки-но зачула, квапливо підвелася і пішла до Нього.
30
Ісус ще не входив до поселення, але був на тому місці, де зустріла Його Марта.
31
Юдеї, котрі були з нею в домі і втішали її, побачили, що Марія квапливо підвелася й вийшла, також пішли за нею, вважаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32
А Марія, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому до ніг і сказала Йому: Господе! Якби Ти був тут, не помер би мій брат.
33
Коли Ісус побачив її у сльозах, та юдеїв, які прийшли з нею і також плакали, Сам відчув жалощі в дусі, зворушений,
34
І сказав: Де ви поклали його? Сказали Йому: Господе! Піди й подивися.
35
Ісус заплакав.
36
Тоді юдеї загомоніли: Він таки справді любив його!
37
А деякі з них сказали: Хіба не міг Він, що відкрив очі сліпому, вчинити, аби й цей не вмер?
38
А Ісус, страждаючи в Собі, прийшов до гробу. То була печера, і камінь лежав зверху.
39
Ісус сказав: Відкотіть каменя. Сестра померлого, Марта, сказала Йому: Господе! Зараз уже смердить, бо він чотири дні, як помер.
40
Ісус сказав їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41
Тим часом, відкотили каменя від печери, де лежав померлий. А Ісус підвів очі до неба і сказав: Батьку! Дякую Тобі, що Ти почув Мене;
42
І Я знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, що тут стоїть, аби повірили, що Ти послав Мене.
43
Сказавши це, Він гукнув дужим голосом: Лазарю! Вийди!
44
І з’явився померлий, сповитий по руках і ногах поховальними запиналами, і обличчя його було підв’язане хустиною. Ісус сказав їм: Розв’яжіть його, нехай іде.
45
Тоді чимало юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що вчинив Ісус, увірували в Нього;
46
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що вчинив Ісус.
47
Тоді першосвященики і фарисеї зібрали раду і казали: Що нам сподіяти? Цей Чоловік багато див учинив;
48
Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього, – і, прийдуть римляни і оволодіють і краєм нашим, і народом.
49
А один із них, Кайяфа, що був того року першосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте,
50
І не зважаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, аніж, щоб увесь народ загинув.
51
А це він сказав не від себе, але, будучи на той рік першосвящеником, провістив, що Ісус помре за народ,
52
І не лише за народ, але також за те, щоб розкиданих дітей Божих зібрати в одне.
53
Від того дня ухвалили вбити Його.
54
А тому Ісус уже не ходив явно поміж юдеями, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, до міста, що звалося Ефраїм, – і там залишався з учнями Своїми.
55
Наближалася Пасха юдейська, і багато людей із усієї країни прийшли до Єрусалиму, щоб очиститися.
56
Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, казали один одному: Як ви гадаєте? Чи не прийде Він на свято?
57
А першосвященики і фарисеї наказали, що коли хтось дізнається, де Він буде, то нехай повідає про те, щоб схопити Його.











Іван 11:1
Іван 11:2
Іван 11:3
Іван 11:4
Іван 11:5
Іван 11:6
Іван 11:7
Іван 11:8
Іван 11:9
Іван 11:10
Іван 11:11
Іван 11:12
Іван 11:13
Іван 11:14
Іван 11:15
Іван 11:16
Іван 11:17
Іван 11:18
Іван 11:19
Іван 11:20
Іван 11:21
Іван 11:22
Іван 11:23
Іван 11:24
Іван 11:25
Іван 11:26
Іван 11:27
Іван 11:28
Іван 11:29
Іван 11:30
Іван 11:31
Іван 11:32
Іван 11:33
Іван 11:34
Іван 11:35
Іван 11:36
Іван 11:37
Іван 11:38
Іван 11:39
Іван 11:40
Іван 11:41
Іван 11:42
Іван 11:43
Іван 11:44
Іван 11:45
Іван 11:46
Іван 11:47
Іван 11:48
Іван 11:49
Іван 11:50
Іван 11:51
Іван 11:52
Іван 11:53
Іван 11:54
Іван 11:55
Іван 11:56
Іван 11:57






Іван 1 / Іван 1
Іван 2 / Іван 2
Іван 3 / Іван 3
Іван 4 / Іван 4
Іван 5 / Іван 5
Іван 6 / Іван 6
Іван 7 / Іван 7
Іван 8 / Іван 8
Іван 9 / Іван 9
Іван 10 / Іван 10
Іван 11 / Іван 11
Іван 12 / Іван 12
Іван 13 / Іван 13
Іван 14 / Іван 14
Іван 15 / Іван 15
Іван 16 / Іван 16
Іван 17 / Іван 17
Іван 18 / Іван 18
Іван 19 / Іван 19
Іван 20 / Іван 20
Іван 21 / Іван 21