A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 2006

Луки 20



1
Одного дня, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, наблизилися першосвященики і книжники із старшинами,
2
І сказали Йому: Повідай нам, якою владою Ти все це чиниш, або хто дав Тобі цю владу?
3
Він сказав їм у відповідь: Запитаю Я вас про одне, і скажіть Мені:
4
Хрещення Іванове з небес було, чи від людей?
5
А вони, порадившися поміж собою, казали: Якщо скажемо: З небес, то мовить: Чому ж ви не повірили йому?
6
А якщо скажемо: Від людей, то увесь народ поб’є нас камінням, бо він переконаний, що Іван є пророк.
7
І відповідали: Не знаємо, звідки.
8
Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою це вчиняю.
9
І почав Він оповідати народові притчу оцю: Один чоловік посадив виноградника і віддав його виноградарям, а сам виїхав на тривалий час;
10
А вже певного часу послав до виноградарів служника, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11
І знову послав до них іншого служника, але вони й цього прибили й облаяли й відіслали ні з чим.
12
І ще третього послав; але вони й цього, зранивши, прогнали.
13
Тоді сказав господар виноградника: Що маю вчинити? Пошлю сина мого улюбленого; можливо, побачивши його, засоромляться.
14
Але виноградарі, побачивши його, міркували поміж собою, кажучи: Це – спадкоємець; ходімо, заб’ємо його, і спадок його буде нашим.
15
І вивели його геть із виноградника і вбили. То що вчинить з ними господар винограднику?
16
Прийде і вигубить виноградарів тих і віддасть виноградника іншим. Ті, що це чули, сказали: Нехай не буде!
17
Але Він поглянув на них і сказав: Що означає це, що написане: Камінь, котрого відкинули будівничі, той самий (камінь) став наріжним!
18
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздушить.
19
І шукали в цім часі священики і книжники, аби покласти на Нього руки, але боялися народу, бо втямили, що про них сказав Він цю притчу.
20
І спостерігали за Ним, а тоді підіслали недобрих людей, котрі вдавали з себе праведних, щоб Його упіймати на якомусь слові, а відтак видати старшинам і владі правителя.
21
І вони запитали Його: Учителю! Ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не зважаєш на особу, але істинно Божої дороги навчаєш.
22
Чи дозволено нам давати кесареві податок, чи ні?
23
А Він, зрозумівши лукавство їхнє, сказав їм: Нащо ви Мене спокушаєте?
24
Покажіть Мені динарій: Чиє на ньому зображення і напис? Вони відповідали: Кесарове.
25
Він сказав їм: Отож, віддайте кесарове кесарю, а Боже – Богові.
26
І не могли зловити Його на слові перед народом, і, здивувавшися з відповіді Його, замовкли.
27
Тоді прийшли деякі із саддукеїв, що нехтують воскресінням, і запитали Його:
28
Учителю! Мойсей написав нам, що коли у когось помре брат, котрий мав дружину, і помре бездітним, то брат його мусить взяти його дружину і відновити сім’я братові своєму.
29
Було семеро братів: перший, узявши дружину, помер бездітним;
30
Узяв ту дружину другий (брат), і той помер бездітним;
31
Узяв її третій, і також усі семеро, й померли, не залишивши дітей;
32
Після всіх померла й жінка.
33
Отож, за воскресіння котрого з них буде вона дружиною? Бо семеро мали її за дружину.
34
Ісус сказав їм у відповідь: Діти віку цього шлюбляться і виходять заміж;
35
А ті, що будуть достойні того віку і воскресіння з мертвих, – не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити.
36
І померти вже не можуть, бо вони такі ж, як ангели, і суть сини Божі, будучи синами воскресіння.
37
А що мертві воскреснуть, то й Мойсей показав при купині, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38
Але Бог не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.
39
На це деякі із книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.
40
І вже не сміли запитувати Його ані про що. А Він сказав їм:
41
Чому кажуть, що Христос є син Давидів?
42
Адже сам Давид каже у книзі Псалмів: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч Мене,
43
Аж доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх.
44
Отож, Давид Господом називає Його; то як же Він син йому?
45
І коли слухав увесь народ, Він сказав учням Своїм:
46
Остерігайтеся книжників, котрі полюбляють ходити в довгій одежі і люблять вітання в народних зібраннях, сидіти попереду в синагогах і перші місця на бенкетах,
47
Котрі пожирають оселі вдів і лицемірно довго моляться; через те вони дістануть найтяжче осудження.











Луки 20:1
Луки 20:2
Луки 20:3
Луки 20:4
Луки 20:5
Луки 20:6
Луки 20:7
Луки 20:8
Луки 20:9
Луки 20:10
Луки 20:11
Луки 20:12
Луки 20:13
Луки 20:14
Луки 20:15
Луки 20:16
Луки 20:17
Луки 20:18
Луки 20:19
Луки 20:20
Луки 20:21
Луки 20:22
Луки 20:23
Луки 20:24
Луки 20:25
Луки 20:26
Луки 20:27
Луки 20:28
Луки 20:29
Луки 20:30
Луки 20:31
Луки 20:32
Луки 20:33
Луки 20:34
Луки 20:35
Луки 20:36
Луки 20:37
Луки 20:38
Луки 20:39
Луки 20:40
Луки 20:41
Луки 20:42
Луки 20:43
Луки 20:44
Луки 20:45
Луки 20:46
Луки 20:47






Луки 1 / Луки 1
Луки 2 / Луки 2
Луки 3 / Луки 3
Луки 4 / Луки 4
Луки 5 / Луки 5
Луки 6 / Луки 6
Луки 7 / Луки 7
Луки 8 / Луки 8
Луки 9 / Луки 9
Луки 10 / Луки 10
Луки 11 / Луки 11
Луки 12 / Луки 12
Луки 13 / Луки 13
Луки 14 / Луки 14
Луки 15 / Луки 15
Луки 16 / Луки 16
Луки 17 / Луки 17
Луки 18 / Луки 18
Луки 19 / Луки 19
Луки 20 / Луки 20
Луки 21 / Луки 21
Луки 22 / Луки 22
Луки 23 / Луки 23
Луки 24 / Луки 24