Українська Біблія 2006

Ісая 57

Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі набожні беруться від землі, і ніхто не помислить, що праведник береться від зла.

Він відходить до миру; на ложах своїх спочиватимуть ті, що ходять у правді.

Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, насіння перелюбника і блудниці.

Над ким ви збиткуєтеся? Супроти кого роззявляєте рота і висолоплюєте язика? Чи не діти ви злочину, насіння облуди,

Розпалені пожаданням до ідолів під кожним гіллястим деревом, протинаєте дітей біля струмків і поміж розколинами у скелях?

У гладенькому камінні струмків доля твоя; воно, воно жереб твій; йому ти вчиняєш поливання і приносиш пожертви: чи можу Я цим удовольнитися?

На високій і стрімкій горі ти ставиш ложе твоє і туди виходиш приносити пожертву.

За дверима також і за одвірками лишаєш пам’ятні позначки твої; бо, відвернувшись од Мене, ти оголюєшся і виходиш; поширюєш ложе твоє і домовляєшся з тими із них, з котрими любиш лежати, оглядаєш місце розпусти.

Ти ходила також до царя (Молоха) з духмяним миром, і накопичувала пахучу оливу, і далеко посилала посланців своїх, і принижувалася до шеолу.

Від тривалого шляху твого стомлювалася, але не говорила: Надія утрачена! Усе ще знаходила жвавість у руці твоїй і через те не відчувала виснаження.

Кого ж ти злякалася і настрашилася, що стала зрадливою, і Мене перестала пам’ятати і берегти в серці твоєму? Чи не тому, що Я мовчав, і причому довго, ти перестала боятися Мене?

Я покажу правду твою і справи твої; і вони будуть не на користь тобі.

Коли ти будеш волати, чи врятує тебе збіговисько твоє? – Усіх їх розвіє вітер, розпорошить подмух; а той, що сподівається на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.

І сказав: Прокладіть, будуйте, рівняйте дорогу, приберіть перешкоди зі шляху народу Мого.

Бо так говорить Високий і Всевишній, Вічно живий, – Святий імення Його: Я живу на високих небесах і в святині, і також із зажуреними і сумирними духом, щоб оживляти дух сумирних і оживляти серця подоланих.

Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знесиліє переді Мною дух і всіляке дихання, Мною утворене.

За гріх користолюбства його Я гнівався, і завдавав йому урази, утаємничував обличчя і обурювався; але він одвернувся, і пішов дорогою серця свого.

Я бачив його шляхи, і уздоровлю його і буду водити його, і втішати його і зажурених його.

Я дотримаюся слова; мир, мир далекому і ближньому, – говорить Господь, і уздоровлю його.

А лиходії – як море збурене, котре не може заспокоїтися, і котрого води викидають намул і твань.

Немає миру лиходіям, говорить Бог мій.

Ukrainian Bible 2006 - Oleksandr Gizha

No Data