Українська Біблія 2006

2 Царів 18

Третього року Осії, сина Елиного, ізраїльського царя, зацарював Єзекія, син Ахаза, царя Юдиного.

Двадцять п’ять літ було йому, коли зацарював, і двадцять дев’ять літ царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, донька Захарії.

І чинив він бажане в очах Господніх – усе так, як чинив Давид, батько його.

Він понищив підвищення, розбив статуї, зрубав діброву і знищив мідного змія, котрого виготовив Мойсей, – тому що до цих днів Ізраїлеві сини кадили йому і називали його Нехуштан.

На Господа, Бога Ізраїлевого, покладався він, і такого, як він, не було поміж всіма царями Юдиними і після нього, і перед ним.

І прихилився він до Господа, і не відхилявся від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповідав Господь Мойсеєві.

І був Господь з ним: скрізь, куди він не ходив, чинив він розважливо. І відхилився він від царя асирійського, і вже не служив йому.

Він уразив филистимлян аж до Ґази і в межах її, від сторожової башти аж до укріпленого міста.

Четвертого року царя Єзекії, тобто сьомого року Осії, сина Елиного, ізраїлевого царя, – пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, і взяв її в облогу.

І захопив її за три роки. Шостого року Єзекії, тобто дев’ятого року Осії, царя ізраїльського, звойована Самарія.

І переселив цар асирійський ізраїльтян до Асирії, і оселив їх у Халаху і в Хаворі, над річкою Ґозан і до мідійських міст.

За те, що вони не хотіли чути голосу Господнього, Бога свого, і переступили заповіта Його, все що заповідав Мойсей, служник Господній; вони і не слухали, і не виконували.

Чотирнадцятого року царя Єзекії, пішов Санхерів, цар асирійський, супроти всіх укріплених міст Юдиних, і захопив їх.

І послав Єзекія, Юдин цар, до царя асирійського до Лахішу сказати: Завинив я, відійди од мене; а що накладеш на мене, я даватиму. І наклав цар асирійський на Єзекію, царя Юдиного, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.

І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.

Того часу зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, котрі визолотив Єзекія, цар Юдин, і віддав його цареві асирійського.

І послав цар асирійський до царя Єзекії Тартана, і Рабсариса, і Рабсака з Лахішу до царя Єзекії з великим військом до Єрусалиму. І пішли, і прийшли до Єрусалиму; і стали біля водоводу горішнього ставка, котрий на битій дорозі до поля валюшників.

І кликали вони царя. І вийшов до них Еліяким, син Хілкійї, старший палацу, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, оповісник.

І сказав їм Рабсак: Скажіть Єзекії: Так говорить цар великий, цар асирійський: Що це за надія, на котру ти сподіваєшся?

Ти вимовляв лише порожні слова, а для війни необхідні порада і сила. А нині ти на кого покладаєшся, що відхилився од мене?

Ось, ти сподіваєшся спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, котра, якщо хтось зіпреться на неї, увійде йому в руку – прохромить її. Такий фараон, цар єгипетський для всіх, хто покладається на нього.

А якщо ви скажете мені: На Господа, Бога нашого, ми покладаємося, то чи на Того, Котрого підвищення і жертовники понищив Єзекія, і сказав Юді та Єрусалимові: Тільки перед цим жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі.

Отож, піди на спілку з володарем моїм, царем асирійським; я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?

Як тобі здолати бодай одного вождя із найменших служників володаря мого? І сподіваєшся на Єгипет заради колісниць і коней?

Причому, хіба я без волі Господньої пішов на місце оце, щоб спустошити його? Господь сказав мені: Піди на землю оцю і спустош її.

І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах Рабсакові: Говори служникам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами єврейською вголос перед народом, котрий на мурах.

І сказав їм Рабсак: Невже тільки до володаря твого і до тебе послав мене володар мій сказати ці слова? Ні, а також і до людей, котрі сидять на мурі, щоб їсти кал свій та пити свою сечу з вами.

І підвівся Рабсак, і проголосив гучним голосом єврейською, і говорив, і сказав: Слухайте слово царя великого, царя асирійського!

Так говорить цар: Нехай не спокушає вас Єзекія; бо він не може урятувати вас від руки моєї.

І нехай не подає вам надії Єзекія через Господа, говорячи: Порятує нас Господь, і не попаде місто це в руки царя асирійського.

Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар асирійський: Помиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожний їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці свої, і нехай кожний п’є воду із своєї криниці.

Доки я не прийду і не візьму вас у край такий самий, на землю хліба і вина, на землю плодів і виноградників, на землю оливкових дерев і меду, і будете жити і не помрете. Не слухайте Єзекії, котрий спокушає вас, говорячи: Господь урятує вас.

Чи врятували боги народів, кожний свою землю, від руки царя асирійського?

Де боги Хамату і Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?

Хто із усіх богів земель оцих урятував землю свою від руки моєї? То невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?

І мовчав народ, і не відповідали йому жодним словом; тому що був наказ царя: Не відповідайте йому.

І прийшов Еліяким, син Хілкійї, старший палат, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, оповісник, із роздертими шатами до Єзекії, і доповіли йому слова Рабсакові.

Ukrainian Bible 2006 - Oleksandr Gizha

No Data