A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 2006

Буття 44



1
І наказав Йосип управителеві дому свого, кажучи: Виповни мішки цих людей харчами, скільки вони можуть понести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його;
2
А чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка молодшого, разом із сріблом за куплений ним хліб. І вчинив той за словом Йосипа, котре він сказав.
3
Удосвіта, коли розвиднілося, цих людей відпустили, їх і віслюків їхніх.
4
Ще не вельми далеко відійшли вони од міста, як Йосип сказав управителеві дому свого: Рушай, наздожени цих людей, і, коли доженеш, скажи їм: Чому ви заплатили злом за добро?
5
Хіба це не та чаша, з котрої п’є володар мій? І він, гадаючи на ній, справді провіщає. Недобре ви це вчинили.
6
Він догнав їх, і переказав їм ці слова.
7
Вони сказали йому: Для чого володар наш говорить такі слова? Нехай Бог боронить, щоб служники твої скоїли такий вчинок.
8
Ось срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми повернули його тобі, принесли із краю ханаанського: як же нам украсти з дому володаря твого срібло чи золото?
9
У кого з служників твоїх знайдеться, тим смерть; і ми будемо рабами володареві нашому.
10
Він сказав: Гаразд; як ви сказали, так нехай і станеться: у кого знайдеться чаша, той буде мені служником, а ви будете вільні.
11
Вони квапливо опустили кожний свого мішка на землю, і кожний відкрив мішка свого.
12
Він обшукав, почавши із старшого, і скінчив молодшим, і знайшлася чаша у мішку Беньяміновому.
13
І розідрали вони одяг свій, і, поклавши кожний на віслюка поклажу свою, повернулися в місто.
14
І прийшли Юда і брати його у дім Йосипів, котрий був ще вдома, і впали перед ним на землю.
15
Йосип сказав їм: За що це ви вчинили так? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, справді пророкує?
16
Юда сказав: Що нам відповісти володареві нашому? Що говорити? Чим виправдатися? Бог знайшов неправду служників твоїх; ось, ми служники володарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.
17
Але Йосип сказав: Ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені служником, а ви підете з миром до вашого батька.
18
І підійшов Юда до нього і сказав: Володарю мій, дозволь служникові твоєму сказати слово у вуха володаря мого, і не прогнівайся на служника твого; тому що ти, як сам фараон.
19
Володар мій запитував служників своїх, кажучи: Чи є у вас батько, або ж брат?
20
Ми сказали володареві нашому, що є у нас батько в похилих літах, і молодший син, син старості, котрого брат помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його.
21
А ти сказав служникам твоїм: Приведіть його до мене, щоб мені глянути на нього.
22
Ми сказали володарю нашому: Юнак не може залишити батька свого; і якщо він залишить батька свого, то цей помре.
23
Але ти сказав служникам твоїм: Якщо не прийде з вами молодший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем.
24
Коли ми прийшли до служника твого, батька нашого, то переказали йому слова володаря мого.
25
І сказав батько наш: Рушайте знову, і купіть нам трохи харчів.
26
Ми сказали: Не можна нам рушати; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лице того чоловіка, якщо не буде з нами меншого брата нашого.
27
І сказав нам служник твій, батько наш: Ви знаєте, що дружина моя породила мені двох синів.
28
Один пішов від мене, і я сказав: Мабуть, розтерзали його; і я не бачив його донині.
29
Якщо й цього візьмете від очей моїх, і станеться з ним лихо, то зведете сивину мою від горя в могилу.
30
Тепер, якщо я прийду до служника твого, батька нашого, і не буде з нами юнака, з душею котрого пов’язана душа його,
31
То він, забачивши, що немає сина, помре; і зведуть служники твої сивину служника твого, батька нашого, з печаллю в гріб.
32
Причому, я, служник твій, взявся відповідати за юнака батькові моєму, сказавши: Якщо не приведу його до тебе, то залишуся винуватцем перед батьком моїм у всі дні життя.
33
Отже, нехай же я, служник твій, замість юнака залишуся рабом у володаря мого; а юнак нехай рушає з братами своїми.
34
Бо як піду я до батька мого, коли юнака не буде зі мною? Я побачив би лихо, котре учинилося б моєму батькові.











Буття 44:1
Буття 44:2
Буття 44:3
Буття 44:4
Буття 44:5
Буття 44:6
Буття 44:7
Буття 44:8
Буття 44:9
Буття 44:10
Буття 44:11
Буття 44:12
Буття 44:13
Буття 44:14
Буття 44:15
Буття 44:16
Буття 44:17
Буття 44:18
Буття 44:19
Буття 44:20
Буття 44:21
Буття 44:22
Буття 44:23
Буття 44:24
Буття 44:25
Буття 44:26
Буття 44:27
Буття 44:28
Буття 44:29
Буття 44:30
Буття 44:31
Буття 44:32
Буття 44:33
Буття 44:34






Буття 1 / Бут 1
Буття 2 / Бут 2
Буття 3 / Бут 3
Буття 4 / Бут 4
Буття 5 / Бут 5
Буття 6 / Бут 6
Буття 7 / Бут 7
Буття 8 / Бут 8
Буття 9 / Бут 9
Буття 10 / Бут 10
Буття 11 / Бут 11
Буття 12 / Бут 12
Буття 13 / Бут 13
Буття 14 / Бут 14
Буття 15 / Бут 15
Буття 16 / Бут 16
Буття 17 / Бут 17
Буття 18 / Бут 18
Буття 19 / Бут 19
Буття 20 / Бут 20
Буття 21 / Бут 21
Буття 22 / Бут 22
Буття 23 / Бут 23
Буття 24 / Бут 24
Буття 25 / Бут 25
Буття 26 / Бут 26
Буття 27 / Бут 27
Буття 28 / Бут 28
Буття 29 / Бут 29
Буття 30 / Бут 30
Буття 31 / Бут 31
Буття 32 / Бут 32
Буття 33 / Бут 33
Буття 34 / Бут 34
Буття 35 / Бут 35
Буття 36 / Бут 36
Буття 37 / Бут 37
Буття 38 / Бут 38
Буття 39 / Бут 39
Буття 40 / Бут 40
Буття 41 / Бут 41
Буття 42 / Бут 42
Буття 43 / Бут 43
Буття 44 / Бут 44
Буття 45 / Бут 45
Буття 46 / Бут 46
Буття 47 / Бут 47
Буття 48 / Бут 48
Буття 49 / Бут 49
Буття 50 / Бут 50