1 |
Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській. |
2 |
Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білґи і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому. |
3 |
Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг. |
4 |
І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно. |
5 |
І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше. |
6 |
Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив: |
7 |
Ось ми в’яжемо снопи посеред поля; і ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові. |
8 |
І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його. |
9 |
І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені. |
10 |
І він оповів те батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі? |
11 |
Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово. |
12 |
Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем. |
13 |
І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я. |
14 |
І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем. |
15 |
І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш? |
16 |
Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть? |
17 |
І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані. |
18 |
І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його. |
19 |
І сказали один одному: Ось, іде сновидець. |
20 |
Підемо тепер, і уб’ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів. |
21 |
І почув про це Рубен, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб’ємо його. |
22 |
І сказав їм Рубен: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. А все це говорив він, щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його. |
23 |
Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому; |
24 |
І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було. |
25 |
І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту. |
26 |
І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб’ємо брата нашого і приховаємо кров його? |
27 |
Ходімо, продамо його ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку. |
28 |
І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту. |
29 |
А Рубен прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою, |
30 |
І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся? |
31 |
І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров’ю; |
32 |
І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні? |
33 |
Він упізнав її, і сказав: Це одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип. |
34 |
І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам’я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів. |
35 |
І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його. |
36 |
Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.
|
Ukrainian Bible 2006 - Oleksandr Gizha |
No Data |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Буття 37:1 |
Буття 37:2 |
Буття 37:3 |
Буття 37:4 |
Буття 37:5 |
Буття 37:6 |
Буття 37:7 |
Буття 37:8 |
Буття 37:9 |
Буття 37:10 |
Буття 37:11 |
Буття 37:12 |
Буття 37:13 |
Буття 37:14 |
Буття 37:15 |
Буття 37:16 |
Буття 37:17 |
Буття 37:18 |
Буття 37:19 |
Буття 37:20 |
Буття 37:21 |
Буття 37:22 |
Буття 37:23 |
Буття 37:24 |
Буття 37:25 |
Буття 37:26 |
Буття 37:27 |
Буття 37:28 |
Буття 37:29 |
Буття 37:30 |
Буття 37:31 |
Буття 37:32 |
Буття 37:33 |
Буття 37:34 |
Буття 37:35 |
Буття 37:36 |
|
|
|
|
|
|
Буття 1 / Бут 1 |
Буття 2 / Бут 2 |
Буття 3 / Бут 3 |
Буття 4 / Бут 4 |
Буття 5 / Бут 5 |
Буття 6 / Бут 6 |
Буття 7 / Бут 7 |
Буття 8 / Бут 8 |
Буття 9 / Бут 9 |
Буття 10 / Бут 10 |
Буття 11 / Бут 11 |
Буття 12 / Бут 12 |
Буття 13 / Бут 13 |
Буття 14 / Бут 14 |
Буття 15 / Бут 15 |
Буття 16 / Бут 16 |
Буття 17 / Бут 17 |
Буття 18 / Бут 18 |
Буття 19 / Бут 19 |
Буття 20 / Бут 20 |
Буття 21 / Бут 21 |
Буття 22 / Бут 22 |
Буття 23 / Бут 23 |
Буття 24 / Бут 24 |
Буття 25 / Бут 25 |
Буття 26 / Бут 26 |
Буття 27 / Бут 27 |
Буття 28 / Бут 28 |
Буття 29 / Бут 29 |
Буття 30 / Бут 30 |
Буття 31 / Бут 31 |
Буття 32 / Бут 32 |
Буття 33 / Бут 33 |
Буття 34 / Бут 34 |
Буття 35 / Бут 35 |
Буття 36 / Бут 36 |
Буття 37 / Бут 37 |
Буття 38 / Бут 38 |
Буття 39 / Бут 39 |
Буття 40 / Бут 40 |
Буття 41 / Бут 41 |
Буття 42 / Бут 42 |
Буття 43 / Бут 43 |
Буття 44 / Бут 44 |
Буття 45 / Бут 45 |
Буття 46 / Бут 46 |
Буття 47 / Бут 47 |
Буття 48 / Бут 48 |
Буття 49 / Бут 49 |
Буття 50 / Бут 50 |