A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 2006

Буття 37



1
Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.
2
Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білґи і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.
3
Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг.
4
І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.
5
І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
6
Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив:
7
Ось ми в’яжемо снопи посеред поля; і ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.
8
І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.
9
І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.
10
І він оповів те батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
11
Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.
12
Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.
13
І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.
14
І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
15
І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш?
16
Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
17
І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.
18
І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.
19
І сказали один одному: Ось, іде сновидець.
20
Підемо тепер, і уб’ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.
21
І почув про це Рубен, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб’ємо його.
22
І сказав їм Рубен: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. А все це говорив він, щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.
23
Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;
24
І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.
25
І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.
26
І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб’ємо брата нашого і приховаємо кров його?
27
Ходімо, продамо його ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.
28
І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.
29
А Рубен прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,
30
І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?
31
І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров’ю;
32
І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?
33
Він упізнав її, і сказав: Це одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.
34
І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам’я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.
35
І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.
36
Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.











Буття 37:1
Буття 37:2
Буття 37:3
Буття 37:4
Буття 37:5
Буття 37:6
Буття 37:7
Буття 37:8
Буття 37:9
Буття 37:10
Буття 37:11
Буття 37:12
Буття 37:13
Буття 37:14
Буття 37:15
Буття 37:16
Буття 37:17
Буття 37:18
Буття 37:19
Буття 37:20
Буття 37:21
Буття 37:22
Буття 37:23
Буття 37:24
Буття 37:25
Буття 37:26
Буття 37:27
Буття 37:28
Буття 37:29
Буття 37:30
Буття 37:31
Буття 37:32
Буття 37:33
Буття 37:34
Буття 37:35
Буття 37:36






Буття 1 / Бут 1
Буття 2 / Бут 2
Буття 3 / Бут 3
Буття 4 / Бут 4
Буття 5 / Бут 5
Буття 6 / Бут 6
Буття 7 / Бут 7
Буття 8 / Бут 8
Буття 9 / Бут 9
Буття 10 / Бут 10
Буття 11 / Бут 11
Буття 12 / Бут 12
Буття 13 / Бут 13
Буття 14 / Бут 14
Буття 15 / Бут 15
Буття 16 / Бут 16
Буття 17 / Бут 17
Буття 18 / Бут 18
Буття 19 / Бут 19
Буття 20 / Бут 20
Буття 21 / Бут 21
Буття 22 / Бут 22
Буття 23 / Бут 23
Буття 24 / Бут 24
Буття 25 / Бут 25
Буття 26 / Бут 26
Буття 27 / Бут 27
Буття 28 / Бут 28
Буття 29 / Бут 29
Буття 30 / Бут 30
Буття 31 / Бут 31
Буття 32 / Бут 32
Буття 33 / Бут 33
Буття 34 / Бут 34
Буття 35 / Бут 35
Буття 36 / Бут 36
Буття 37 / Бут 37
Буття 38 / Бут 38
Буття 39 / Бут 39
Буття 40 / Бут 40
Буття 41 / Бут 41
Буття 42 / Бут 42
Буття 43 / Бут 43
Буття 44 / Бут 44
Буття 45 / Бут 45
Буття 46 / Бут 46
Буття 47 / Бут 47
Буття 48 / Бут 48
Буття 49 / Бут 49
Буття 50 / Бут 50