A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 2004

2 Царів 19



1
Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
2
І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
3
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посором­лення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
4
Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
5
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6
і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
7
Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
8
І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
9
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
10
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
11
Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?
12
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
13
Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14
І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господ­ній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
15
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
16
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
17
Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,
18
і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.
19
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
20
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
21
Ось слово, яке прорік Господь про нього: знех­тує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
22
Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
23
Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
24
і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
25
Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?
26
І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
27
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.
28
За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
29
І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть вино­градні сади і їжте плоди їх.
30
І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
31
тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
32
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
33
Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в міс­то це не ввійде, говорить Господь.
34
Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Да­вида, раба Мого».
35
І сталося в ту ніч: пішов ангел Гос­подній і вразив у стані Ассирій­­сь­­кому сто вісімдесят п’ять тисяч. І вста­ли зранку, і ось усі тіла мертві.­
36
І ви­­рушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
37
І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асар­дан, син його, замість нього.











2 Царів 19:1

2 Царів 19:2

2 Царів 19:3

2 Царів 19:4

2 Царів 19:5

2 Царів 19:6

2 Царів 19:7

2 Царів 19:8

2 Царів 19:9

2 Царів 19:10

2 Царів 19:11

2 Царів 19:12

2 Царів 19:13

2 Царів 19:14

2 Царів 19:15

2 Царів 19:16

2 Царів 19:17

2 Царів 19:18

2 Царів 19:19

2 Царів 19:20

2 Царів 19:21

2 Царів 19:22

2 Царів 19:23

2 Царів 19:24

2 Царів 19:25

2 Царів 19:26

2 Царів 19:27

2 Царів 19:28

2 Царів 19:29

2 Царів 19:30

2 Царів 19:31

2 Царів 19:32

2 Царів 19:33

2 Царів 19:34

2 Царів 19:35

2 Царів 19:36

2 Царів 19:37







2 Царів 1 / 2Ца 1

2 Царів 2 / 2Ца 2

2 Царів 3 / 2Ца 3

2 Царів 4 / 2Ца 4

2 Царів 5 / 2Ца 5

2 Царів 6 / 2Ца 6

2 Царів 7 / 2Ца 7

2 Царів 8 / 2Ца 8

2 Царів 9 / 2Ца 9

2 Царів 10 / 2Ца 10

2 Царів 11 / 2Ца 11

2 Царів 12 / 2Ца 12

2 Царів 13 / 2Ца 13

2 Царів 14 / 2Ца 14

2 Царів 15 / 2Ца 15

2 Царів 16 / 2Ца 16

2 Царів 17 / 2Ца 17

2 Царів 18 / 2Ца 18

2 Царів 19 / 2Ца 19

2 Царів 20 / 2Ца 20

2 Царів 21 / 2Ца 21

2 Царів 22 / 2Ца 22

2 Царів 23 / 2Ца 23

2 Царів 24 / 2Ца 24

2 Царів 25 / 2Ца 25