A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 2004

Буття 41



1
Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки;
2
і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті;
3
але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки;
4
і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І про­кинувся фараон,
5
і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків­ гладеньких і гарних;
6
але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;
7
і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І проки­нув­ся фараон і зрозумів, що це сон.
8
Уран­ці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону.
9
І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині;
10
фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців;
11
і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кож­ному снився сон особливого значення;
12
там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння;
13
і як він витлумачив нам, так і збулося: я повер­нений на місце моє, а той повішений.
14
І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.
15
Фа­­раон сказав Йосифові: мені снив­ся сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.
16
І відповів Йосиф фарао­ну, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові.
17
І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки;
18
і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті;
19
але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;
20
бо з’їли охлялі й худі корови поперед­ніх сім корів повних;
21
і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.
22
Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;
23
але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;
24
і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені.
25
І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові.
26
Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один;
27
і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.
28
Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові.
29
Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській;
30
після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,
31
і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.
32
А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це.
33
І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською.
34
Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;
35
нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть;
36
і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.
37
Це сподобалося фараонові й усім слугам його.
38
І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий?
39
І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;
40
ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе.
41
І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською.
42
І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий лан­цюг на шию його;
43
повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйте­ся! І поставив його над усією землею Єгипетською.
44
І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не во­рухне ні рукою своєю, ні ногою своєю­ по всій землі Єгипетській.
45
І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу,­ дочку По­тифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській.
46
Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед ли­це фараона, царя Єгипетського. І вий­­шов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетсь­кій.
47
Земля ж у сім років достатку при­­­­­­нес­­ла з одного зерна по жмені.
48
І зіб­рав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у міс­тах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують­ його.
49
І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.
50
До настання років голоду, у Йо­сифа народилися два сини, яких на­родила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського.
51
І на­рік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.
52
А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.
53
І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,
54
і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб.
55
Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.
56
І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.
57
І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.











Буття 41:1

Буття 41:2

Буття 41:3

Буття 41:4

Буття 41:5

Буття 41:6

Буття 41:7

Буття 41:8

Буття 41:9

Буття 41:10

Буття 41:11

Буття 41:12

Буття 41:13

Буття 41:14

Буття 41:15

Буття 41:16

Буття 41:17

Буття 41:18

Буття 41:19

Буття 41:20

Буття 41:21

Буття 41:22

Буття 41:23

Буття 41:24

Буття 41:25

Буття 41:26

Буття 41:27

Буття 41:28

Буття 41:29

Буття 41:30

Буття 41:31

Буття 41:32

Буття 41:33

Буття 41:34

Буття 41:35

Буття 41:36

Буття 41:37

Буття 41:38

Буття 41:39

Буття 41:40

Буття 41:41

Буття 41:42

Буття 41:43

Буття 41:44

Буття 41:45

Буття 41:46

Буття 41:47

Буття 41:48

Буття 41:49

Буття 41:50

Буття 41:51

Буття 41:52

Буття 41:53

Буття 41:54

Буття 41:55

Буття 41:56

Буття 41:57







Буття 1 / Бут 1

Буття 2 / Бут 2

Буття 3 / Бут 3

Буття 4 / Бут 4

Буття 5 / Бут 5

Буття 6 / Бут 6

Буття 7 / Бут 7

Буття 8 / Бут 8

Буття 9 / Бут 9

Буття 10 / Бут 10

Буття 11 / Бут 11

Буття 12 / Бут 12

Буття 13 / Бут 13

Буття 14 / Бут 14

Буття 15 / Бут 15

Буття 16 / Бут 16

Буття 17 / Бут 17

Буття 18 / Бут 18

Буття 19 / Бут 19

Буття 20 / Бут 20

Буття 21 / Бут 21

Буття 22 / Бут 22

Буття 23 / Бут 23

Буття 24 / Бут 24

Буття 25 / Бут 25

Буття 26 / Бут 26

Буття 27 / Бут 27

Буття 28 / Бут 28

Буття 29 / Бут 29

Буття 30 / Бут 30

Буття 31 / Бут 31

Буття 32 / Бут 32

Буття 33 / Бут 33

Буття 34 / Бут 34

Буття 35 / Бут 35

Буття 36 / Бут 36

Буття 37 / Бут 37

Буття 38 / Бут 38

Буття 39 / Бут 39

Буття 40 / Бут 40

Буття 41 / Бут 41

Буття 42 / Бут 42

Буття 43 / Бут 43

Буття 44 / Бут 44

Буття 45 / Бут 45

Буття 46 / Бут 46

Буття 47 / Бут 47

Буття 48 / Бут 48

Буття 49 / Бут 49

Буття 50 / Бут 50