Українська Біблія Куліша та Пулюя

Луки 24

Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.

І згадали слова Його,

і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.

І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,

як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.

Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;

тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,

і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.

І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.

Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.

Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,

як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.

І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

І взявши, їв перед ними.

Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

Ви ж сьвідки сього.

І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

Ukrainian Bible 1903

Public Domain: 1903