A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 1962

Буття 42



1
А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?
2
І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.
3
І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4
А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!
5
І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6
А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7
І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.
8
І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9
І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.
10
А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
11
Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!
12
Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!
13
А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.
14
І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15
Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16
Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!
17
І він забрав їх під варту на три дні.
18
А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,
19
якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20
А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.
21
І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!
22
І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...
23
А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24
А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
25
А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26
І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27
І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
28
І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?
29
І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30
Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31
А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
32
Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.
33
І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34
І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.
35
І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...
36
І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!
37
І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
38
А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...











Буття 42:1

Буття 42:2

Буття 42:3

Буття 42:4

Буття 42:5

Буття 42:6

Буття 42:7

Буття 42:8

Буття 42:9

Буття 42:10

Буття 42:11

Буття 42:12

Буття 42:13

Буття 42:14

Буття 42:15

Буття 42:16

Буття 42:17

Буття 42:18

Буття 42:19

Буття 42:20

Буття 42:21

Буття 42:22

Буття 42:23

Буття 42:24

Буття 42:25

Буття 42:26

Буття 42:27

Буття 42:28

Буття 42:29

Буття 42:30

Буття 42:31

Буття 42:32

Буття 42:33

Буття 42:34

Буття 42:35

Буття 42:36

Буття 42:37

Буття 42:38







Буття 1 / Бут 1

Буття 2 / Бут 2

Буття 3 / Бут 3

Буття 4 / Бут 4

Буття 5 / Бут 5

Буття 6 / Бут 6

Буття 7 / Бут 7

Буття 8 / Бут 8

Буття 9 / Бут 9

Буття 10 / Бут 10

Буття 11 / Бут 11

Буття 12 / Бут 12

Буття 13 / Бут 13

Буття 14 / Бут 14

Буття 15 / Бут 15

Буття 16 / Бут 16

Буття 17 / Бут 17

Буття 18 / Бут 18

Буття 19 / Бут 19

Буття 20 / Бут 20

Буття 21 / Бут 21

Буття 22 / Бут 22

Буття 23 / Бут 23

Буття 24 / Бут 24

Буття 25 / Бут 25

Буття 26 / Бут 26

Буття 27 / Бут 27

Буття 28 / Бут 28

Буття 29 / Бут 29

Буття 30 / Бут 30

Буття 31 / Бут 31

Буття 32 / Бут 32

Буття 33 / Бут 33

Буття 34 / Бут 34

Буття 35 / Бут 35

Буття 36 / Бут 36

Буття 37 / Бут 37

Буття 38 / Бут 38

Буття 39 / Бут 39

Буття 40 / Бут 40

Буття 41 / Бут 41

Буття 42 / Бут 42

Буття 43 / Бут 43

Буття 44 / Бут 44

Буття 45 / Бут 45

Буття 46 / Бут 46

Буття 47 / Бут 47

Буття 48 / Бут 48

Буття 49 / Бут 49

Буття 50 / Бут 50