A A A A A
Facebook Instagram Twitter
Українська Біблія 1962

Луки 19



1
І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
2
І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,
3
бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.
4
І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.
5
А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!
6
І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.
7
А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!
8
Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.
9
Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.
10
Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!
11
Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.
12
Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
13
І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
14
Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
15
І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
16
І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
17
І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
18
І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.
19
Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.
20
І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
21
Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22
І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23
Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
24
І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
25
І відказали йому: Пане, він десять мін має.
26
Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
27
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
28
А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29
І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
30
наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
31
Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.
32
Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.
33
А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?
34
Вони ж відказали: Господь потребує його.
35
І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
36
Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
37
А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38
кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!
39
А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!
40
А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
41
І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42
і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
43
Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
44
І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...
45
А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
46
до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.
47
І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,
48
але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.











Луки 19:1

Луки 19:2

Луки 19:3

Луки 19:4

Луки 19:5

Луки 19:6

Луки 19:7

Луки 19:8

Луки 19:9

Луки 19:10

Луки 19:11

Луки 19:12

Луки 19:13

Луки 19:14

Луки 19:15

Луки 19:16

Луки 19:17

Луки 19:18

Луки 19:19

Луки 19:20

Луки 19:21

Луки 19:22

Луки 19:23

Луки 19:24

Луки 19:25

Луки 19:26

Луки 19:27

Луки 19:28

Луки 19:29

Луки 19:30

Луки 19:31

Луки 19:32

Луки 19:33

Луки 19:34

Луки 19:35

Луки 19:36

Луки 19:37

Луки 19:38

Луки 19:39

Луки 19:40

Луки 19:41

Луки 19:42

Луки 19:43

Луки 19:44

Луки 19:45

Луки 19:46

Луки 19:47

Луки 19:48







Луки 1 / Луки 1

Луки 2 / Луки 2

Луки 3 / Луки 3

Луки 4 / Луки 4

Луки 5 / Луки 5

Луки 6 / Луки 6

Луки 7 / Луки 7

Луки 8 / Луки 8

Луки 9 / Луки 9

Луки 10 / Луки 10

Луки 11 / Луки 11

Луки 12 / Луки 12

Луки 13 / Луки 13

Луки 14 / Луки 14

Луки 15 / Луки 15

Луки 16 / Луки 16

Луки 17 / Луки 17

Луки 18 / Луки 18

Луки 19 / Луки 19

Луки 20 / Луки 20

Луки 21 / Луки 21

Луки 22 / Луки 22

Луки 23 / Луки 23

Луки 24 / Луки 24