Instagram
English
A A A A A
Українська Біблія 1962
Луки 18
1
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
2
говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
3
У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
4
Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
6
І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
7
А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
8
Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...
9
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
10
Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
11
Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12
Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
13
А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
14
Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
15
До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16
А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
17
Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
18
І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
19
Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
20
Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
21
А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
22
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
23
А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
24
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25
Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...
26
Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
27
А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
28
І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29
А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30
і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
31
І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
32
Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
33
і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!
34
Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
35
І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
36
А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
37
А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38
І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
39
А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
40
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
41
Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
42
Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
43
І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.
Луки 18:1
Луки 18:2
Луки 18:3
Луки 18:4
Луки 18:5
Луки 18:6
Луки 18:7
Луки 18:8
Луки 18:9
Луки 18:10
Луки 18:11
Луки 18:12
Луки 18:13
Луки 18:14
Луки 18:15
Луки 18:16
Луки 18:17
Луки 18:18
Луки 18:19
Луки 18:20
Луки 18:21
Луки 18:22
Луки 18:23
Луки 18:24
Луки 18:25
Луки 18:26
Луки 18:27
Луки 18:28
Луки 18:29
Луки 18:30
Луки 18:31
Луки 18:32
Луки 18:33
Луки 18:34
Луки 18:35
Луки 18:36
Луки 18:37
Луки 18:38
Луки 18:39
Луки 18:40
Луки 18:41
Луки 18:42
Луки 18:43
Луки 1 / Луки 1
Луки 2 / Луки 2
Луки 3 / Луки 3
Луки 4 / Луки 4
Луки 5 / Луки 5
Луки 6 / Луки 6
Луки 7 / Луки 7
Луки 8 / Луки 8
Луки 9 / Луки 9
Луки 10 / Луки 10
Луки 11 / Луки 11
Луки 12 / Луки 12
Луки 13 / Луки 13
Луки 14 / Луки 14
Луки 15 / Луки 15
Луки 16 / Луки 16
Луки 17 / Луки 17
Луки 18 / Луки 18
Луки 19 / Луки 19
Луки 20 / Луки 20
Луки 21 / Луки 21
Луки 22 / Луки 22
Луки 23 / Луки 23
Луки 24 / Луки 24