Instagram
English
A A A A A
Ісая 37:1-38
1. Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.
2. Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
3. І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: - Цей день -день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.
4. Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!»
5. І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,
6. сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!
7. Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі.»
8. Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.
9. Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» - послав удруге послів до Єзекії сказати:
10. «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: - Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!
11. Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався?
12. Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?
13. Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?»
14. Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.
15. І молився Єзекія до Господа, кажучи:
16. «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю.
17. Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!
18. Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі
19. ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили.
20. Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!»
21. Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: - Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,
22. ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.
23. Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого!
24. Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: - Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.
25. Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.
26. Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.
27. Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.
28. Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,
29. що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.
30. А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року - що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!
31. Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,
32. бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить.
33. Тож так говорить Господь про царя асирійського: - Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.
34. Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, - слово Господнє.
35. Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.»
36. Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.
37. Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.
38. Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.

Ісая 38:1-22
1. У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амоса, і сказав до нього: «Так говорить Господь: Упорядкуй твій дім, бо вмреш, не будеш жити.»
2. Тоді Єзекія обернувся лицем до стіни й почав молитися до Господа
3. і промовляти: «Ой Господи, згадай, будь ласка, що я ходив перед тобою вірно й щирим серцем і чинив те, що тобі довподоби!» Та й заплакав Єзекія уголос.
4. І ось прийшло до Ісаї таке слово Господнє:
5. «Піди й промов до Єзекії: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: - Почув я твою молитву, побачив твої сльози і ось додам тобі віку п'ятнадцять років
6. і визволю тебе й це місто з руки царя асирійського: я боронитиму це місто.
7. Ось тобі й знак від Господа, що справдить Господь слово, яке сказав:
8. Я заверну тінь соняшного годинника, що спустилася додолу на соняшнім годиннику Ахаза, назад на десять ступнів.» І повернулося сонце на десять ступнів, що їх уже було пройшло.
9. Пісня Єзекії, царя юдейського коли був занедужав, а потім видужав зо своєї недуги:
10. «Я сказав: Опівдні днів моїх відійду до Шеолу брам, позбавлений останку моїх літ.
11. Я сказав: Я не побачу більше Господа, Господа на землі живучих, я не узрю вже більш нікого з-поміж тих, що живуть на світі.
12. Мою хатину знесено, далеко забрано від мене, немов намет пастуший. Немов той ткач, життя моє згортаю: він відтинає мене від основи. Від дня до ночі ти мене викінчуєш.
13. Я кричу аж до ранку. Наче лев, він трощить усі мої кості. Відо дня до ночі ти мене покидаєш.
14. Наче ластівка чи журавель, скиглю я; я стогну, немов голуб. Очі мої втомились, глядівши вгору. Господи, пригноблено мене, ручись за мене!
15. Що мені казати? То він мені сказав, і сам же він зробив те. Хвалитиму тебе ввесь вік мій за біль душі моєї.
16. Господи, так живуть люди. У ньому ж і життя мого духу. Ти мене оздоровиш, ти мене оживиш.
17. Ось за мій мир я мав гіркість, гіркоту. Ти зберіг мою душу від погибельної ями, бо ти закинув усі гріхи мої позад себе.
18. Шеол тебе не хвалить, та й смерть тебе не прославляє. Ті, що зійшли в яму, не можуть уже надіятись на твою вірність.
19. Живий, живий, той тебе прославляє, як оце я сьогодні. Батько оповідає дітям про твою вірність.
20. Господь готовий мене врятувати. Тому ми будемо на струнах грати до всі дні життя нашого в домі Господнім.»
21. І сказав Ісая: «Хай принесуть печиво із смоков і прикладуть до нариву, й він видужає!»
22. І спитав Єзекія: «Який знак, що я знову зійду у храм Господній?»

Псалми 109:14-20
14. Хай перед Господом згадається провина його предків, гріх матері його нехай не затреться, -
15. хай будуть перед Господом назавжди, щоб він міг знищити з землі їхню пам'ять.
16. За те, що він не мав на думці чинити милосердя, але переслідував нужденного та злиденного, і розбитого серцем готовий був убити.
17. Любив прокляття: хай же спаде на нього! Благословення не хотів: хай же відійде від нього!
18. Нехай одягнеться, немов одежею, прокляттям, хай увійде, мов вода, у його нутро і, як олива, в його кості!
19. Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває, неначе пояс, що ним він підперізується завжди.
20. Така від Господа нехай буде заплата тим, що мене обвинувачують і що на мене зле говорять.

Приповісті 26:1-1
1. Як літом сніг, а в жнива дощ, | так і дурному почесть не личить.

Галатів 1:1-24
1. Павло, апостол - не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих,
2. і всі брати, що зо мною, Церквам Галати.
3. Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,
4. що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого,
5. якому слава на віки вічні! Амінь.
6. Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію;
7. не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову.
8. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!
9. Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема!
10. Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.
11. Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою;
12. бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише - через об'явлення Ісуса Христа.
13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її.
14. Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків.
15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю,
16. зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись,
17. ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск.
18. По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день.
19. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
20. Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю.
21. Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські;
22. на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі.
23. Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував,
24. і прославляли заради мене Бога.