Instagram
English
A A A A A
Ісая 33:1-24
1. Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.
2. Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!
3. Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.
4. І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.
5. Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.
6. Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.
7. Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.
8. Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди - ніщо у нього.
9. Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в'яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.
10. Тепер я встану, каже Господь; тепер я піднімусь, тепер я підведусь угору.
11. Завагітніли ви сіном - породите солому; мій подих то вогонь, що пожере вас.
12. Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.
13. Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!
14. Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум'я вічного?
15. Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, -
16. він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.
17. Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.
18. Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?
19. Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.
20. Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.
21. Бо там Господь для нас величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.
22. Бо Господь - суддя наш; Господь - наш законодавець; Господь -цар наш; він спасе нас.
23. Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.
24. Ніякий мешканець не скаже: я - хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.

Ісая 34:1-17
1. Приступіть, народи, слухайте й уважайте, люди! Нехай чує земля і все, що її сповнює, вселенна й усе, що вона родить!
2. Бо гнів Господній проти всіх народів, і його обурення проти всього їхнього війська. Він їх призначив на цілковиту загладу; він на порубання їх видав.
3. Убитих їхніх будуть на вулицю кидати; і сморід їхніх трупів здійметься вгору; гори розмокнуть від їхньої крови.
4. Зітліє все небесне військо, небо звинеться, мов сувій, і все його військо упаде, як спадає лист із лози та неспіла смоква падає із смоківниці.
5. Бо мій меч упився на небі; ось він спускається на Едом і на народ, що я призначив на погибель, на засуд.
6. Господній меч сповнився кров'ю; він стучнів від жиру, від крови ягнят і козлів, від ясиру з нирок баранів, бо Бог у Боцрі справляє жертву, велике стинання в Едом-краю.
7. І буйволи зійдуть з ними, й бики з бугаями, їхній край уп'ється кров'ю, їхній порох від ситі стучніє.
8. Бо це день Господньої відплати, рік воздання для оборонця Сіону.
9. Потоки його візьмуться смолою, а порох його - сіркою; земля його стане горючою живицею.
10. Вночі і вдень не буде погасати; вічно буде здійматися дим з неї. Пустинею від роду і в рід лежатиме по віки вічні; ніхто не буде через неї проходити.
11. Пелікан з їжаком заволодіють нею, і пугач з вороном там оселяться. Господь простягне по ній шнур спустошення і вагу ворожнечі.
12. І знатних на ній більше не буде; царів там більше не будуть вибирати, і всі князі її знищені будуть.
13. В її палатах виженеться тернина; кропива й будяки в її твердинях; сама вона стане леговищем шакалів, оселею для струсів.
14. Дикі коти та гієни будуть зустрічатися, волохачі один з одним перекликатимуться. Нічна мара там буде спочивати і знайде собі спокій.
15. Там гад гніздитиметься і нестиметься, висиджуватиме яйця і виводитиме гадюченят. Там яструби будуть збиратись, кожен із самицею своєю.
16. Шукайте в Господній книзі й читайте! Нічого з усього цього там не бракує, бо це уста його повеліли, і дух його зібрав їх.
17. Сам він кидав їм жереб, його рука те поділила їм під міру. Вони повіки будуть нею володіти і з роду в рід будуть на ній жити.

Псалми 109:1-5
1. Провідникові хору. Псалом. Давида. Боже моєї хвали, не мовчи!
2. Бо губи грішні й лукаві вони на мене розпустили, брехливим язиком зо мною говорили;
3. і словами ненависти мене обступили, зо мною воювали без причини.
4. За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся.
5. Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови.

Приповісті 25:25-26
25. Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.
26. Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.

2 Коринфян 12:1-21
1. Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об'явлення Господа.
2. Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був він узятий аж до третього неба.
3. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, -
4. був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.
5. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами.
6. А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.
7. А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.
8. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився,
9. та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.
10. Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.
11. Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо.
12. Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах.
13. Чим бо ви були менші від інших Церков, - хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду!
14. Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям.
15. Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений?
16. Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом.
17. Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав?
18. Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами?
19. Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування.
20. Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя,
21. щоб, коли я знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене, і щоб я не оплакував тих багатьох, які раніше згрішили й не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.