A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 15

Ісая 21:1-16
1. Пророче слово про морську пустиню: Немов ті буревії, що на півдні несуться, що насуваються з пустині, зо страшного краю,
2. жахливе видіння мені з'явилось: Грабіжник грабує, спустошник пустошить. Нападай, Еламе, облягай, Мідіє! Покладу край усім стогнанням.
3. Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі. Занадто я збентежений, щоб чути; занадто стривожений, щоб бачити.
4. Серце тремтить у мене, жах мене проймає; сутінки, так мені бажані, стали для мене страхом.
5. Стіл ставлять, розстелюють скатертину, їдять, п'ють: «Уставайте, князі, намащуйте щити!»
6. Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу! Нехай звістить, що побачить!
7. І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає!»
8. І закричав вартівник: «Я визираю! Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами!
9. І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті.»
10. О ти, змолочений мій і на току битий! Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю.
11. Слово пророче про Едом: - До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?»
12. Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся!»
13. Слово пророче про арабів: -Ночуйте в арабському лісі, валки деданські!
14. Несіте води назустріч, умліваючим від спраги, ви, мешканці Теманської країни! Стрічайте втікачів хлібом!
15. Вони бо від мечів геть утікають, від голого меча, від напруженого лука, від запалу війни.
16. Так бо сказав мені Господь: «Іще рік, рахуючи роками наймитів, і вся слава Кедара щезне.

Ісая 22:1-25
1. Пророцтво про Долину Видіння: - Що це з тобою, що ти ввесь виліз на покрівлю?
2. Місто, повне гармидеру, шумливе та веселе місто! Твої повбивані - не мечем побиті, і мертві твої не полягли в битві.
3. Твої вожді всі разом повтікали, їх зв'язано без пострілу з лука. Усіх твоїх найхоробріших узято в полон, хоч як далеко були повтікали.
4. Тому й кажу: «Відверніть від мене очі, нехай я не плачу гірко! Не намагайтесь мене розважати над руїною дочки мого народу!»
5. Бо це день тривоги, замішання і колотнечі від Господа, Бога сил. В Долині Видіння валять мури, і крик по горах лунає.
6. Елам бере в руки сагайдака, Арам верхи сідає, а Кір виймає щита.
7. Долини твої щонайкращі заповнені возами і верхівці стали коло брами.
8. Здерто з Юдеї покривало. Ти виглядала того дня за зброєю в кедровім домі.
9. Бачите, що проломів у Давидгороді вже сила; збираєте докупи води нижнього ставу.
10. Рахуєте доми в Єрусалимі; валите доми, щоб ними мури укріпити;
11. Між двома мурами копаєте зборище для вод старого ставу. На того ж, хто це чинить, не дивитеся; ви не вважаєте на того, хто творить це здавна.
12. Господь, Бог сил, вас кликав того дня, щоб ви плакали-голосили, щоб голову голили, вереття надягали.
13. Аж ось - веселощі та радість: убиваєте биків, ріжете овець, їсте м'ясо, п'єте вино, мовляв, їжмо та пиймо, бо взавтра помремо!
14. І об'явив мені Господь сил у вуха: «Цього гріха ви не спокутуєте, аж поки не помрете», - промовив Господь, Бог сил.
15. Так сказав Господь, Бог сил: «Іди та ввійди до того урядовця, до Шевни, старшого в палаті!
16. Що тут, мовляв, у тебе, хто тут у тебе, чого ти собі витісуєш тут гробовище? Чого тешеш собі на високім місці гробовище, вирубуєш у скелі собі житло?
17. Ось Господь жбурне тебе, чоловіче, одним махом, міцно тебе схопить.
18. І тебе геть змотає й покотить, немов м'яч по землі розлогій. Там ти умреш, туди підуть і твої славні колісниці, о ганьбо дому твого володаря!
19. Я прожену тебе з твого уряду й вирву тебе з твого місця.
20. І того ж дня покличу слугу мого Еліякима, сина Хілкії,
21. і надягну на нього твою одіж і поясом твоїм я його підпережу; я передам твою владу в його руки, і він буде батьком єрусалимським мешканцям і домові Юди.
22. Я вкладу йому на плечі ключ Давидового дому; як він відчинить, ніхто не зачинить; як він зачинить, ніхто не відчинить.
23. Заб'ю його, немов кілок у твердім місці, і буде він престолом слави домові батька свого.
24. На ньому висітиме вся слава дому його батька, внуків і потомків, увесь малий посуд від тарілок до жбанів.
25. Того дня, - слово Господа сил, -кілок забитий у тверде місце похитнеться, зламається й упаде, а ввесь тягар, що був на ньому, пропаде», -бо так говорить Господь.

Псалми 107:1-9
1. Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його повіки.
2. Так нехай скажуть ті, що їх викупив Господь, котрих він викупив з руки гнобибителя
3. і котрих зібрав з країв, зо сходу й заходу, з півночі і з-поза моря.
4. Вони блукали пустинею, на безлюдді, дороги не знайшли до міста, де б їм жити.
5. Голодні й спраглі, - душа їхня всередині умлівала;
6. тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і він визволив їх із скорбот їхніх.
7. Він вів їх дорогою простою, щоб ішли до міста, де б їм жити.
8. Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
9. Бо він наситив спраглу душу і зголоднілу душу сповнив благом.

Приповісті 25:14-16
14. Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.
15. Довготерплячістю можна правителя переконати; | м'який язик ломить і тверду кістку.
16. Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.

2 Коринфян 1:1-16
1. Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:
2. благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3. Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,
4. що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.
5. Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.
6. Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.
7. Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.
8. Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.
9. Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.
10. Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,
11. якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.
12. Слава наша - це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, - у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.
13. Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,
14. як вже зрозуміли нас частинно, що ми - ваша слава, як і ви - наша в день Господа нашого Ісуса Христа.
15. В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,
16. а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.