A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 12

Ісая 15:1-9
1. Слово пророче про Моава: «Так, тієї ночі, як збурено Ар, Моав загинув. Так! Тієї ночі, як зруйновано Кір, Моав загинув.
2. Дочка Дівону виходить плакати на узвишшя, над Невом і Медвою Моав ридає. Усі голови оголені, всі бороди обтяті.
3. По вулицях люди у веретах, на дахах та на майданах усі ридають, у сльозах потопають.
4. Хешбон й Елале голосять; крик їхній аж до Ягацу чути. Ось чому в Моава дрижать крижі, душа трясеться в ньому.
5. Серце в Моава стогне; з нього втікають аж до Цоару. Так! На Лухіт-схил, плачучи, сходять, на Хоронаїм-дорозі зняли крик розпачливий.
6. Бо висохли в Німрімі води, трава ізсохла, билля зникло, і зелені немає.
7. Тому вони запаси роблять, добутки свої переносять поза потік Вербовий.
8. Крик обійшов усю Моавську землю; до Еглаїму чути його голосіння, до Бер-Еліму чути його плач.
9. Бо вода в Дімоні взялася кров'ю; бо я наведу на Дімон нове лихо, лева на тих, які з Моава повтікали, і на тих, що у краю зостались.»

Ісая 16:1-14
1. «Пошліть ягнята господареві краю Скелі, що в пустині, на гору дочки Сіону!
2. Неначе птичка, що втікає, немов сполоханий виводок, дочки моавські будуть коло бродів Арнону.
3. Дай раду, розсуди, вчини над нами серед полудня твою тінь, як уночі, сховай утікачів, блукаючих не видай!
4. Нехай перебудуть у тебе втікачі з Моаву! Будь їм захистом від спустошника! Коли напасника не стане, коли спустошник зникне, коли гнобителі покинуть землю,
5. тоді престол ствердиться милосердям, і на ньому, в Давидовім наметі, возсяде суддя по правді, що дбатиме про право, швидкий до правосуду.
6. Ми чули про гордість Моава, надмірну гордість, про його пиху та гординю, про його бундючність, порожнє белькотання.
7. Тим то Моав плаче над Моавом -увесь плаче. За марципанами з родзинок кір-харесетських вони, тяжко прибиті, плачуть.
8. Бо хешбонські ниви опустіли та й виноградники Сівми, яких добірні грона володарів над народами впивали, сягали до Язеру, в пустиню продирались; а пагінці їхні поширювались поза море.
9. Тому я плачу разом з Язером за виноградниками Сівми, сльозами поливаю вас, Хешбоне та Елале, бо над твоїми літніми плодами й зборами ворожий крик розлігся.
10. Замовкли по садах веселощі й радощі; по виноградниках уже не співають і не веселяться; не топчуть більше грона в винотоках, веселі крики зникли.
11. Тому й стогне моє нутро над Моавом, немов гарфа, і моє серце над Кір-Харесом.
12. І хоч Моав з'являтиметься аж до втоми на узвишшях і входитиме у святилище молитись, йому те не допоможе.»
13. Отаке слово виповів колись Господь проти Моава.
14. А тепер ось як говорить Господь: «За три роки, рахуючи роками наймитів, слава Моавова занидіє разом з усім його велелюддям, а його останок буде маленький, незначний, безсилий.»

Псалми 106:24-31
24. І погордували розкішною землею, не йняли віри його слову.
25. ремствували у своїх наметах, і на Господній голос не зважали.
26. він, піднявши руку, їм поклявся, що трупом їх покладе в пустині
27. і між народами розсіє їхнє потомство, самих же їх розвіє геть по землях.
28. Злигалися і з Ваал-Пеором і їли жертви мертвих.
29. Роздратували його вчинками своїми, і впала на них кара.
30. Тоді устав Пінхас і вчинив розправу, і кара припинилась.
31. І полічено йому це за заслугу по всі роди, по віки вічні.

Приповісті 25:8-10
8. Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?
9. Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,
10. щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | - і твоя слава не відступить від тебе.

2 Коринфян 4:1-18
1. Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги.
2. Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом.
3. А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть;
4. у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий.
5. Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми - слуги ваші ради Ісуса.
6. Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.
7. А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.
8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії;
9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені.
10. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним.
11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі.
12. І так смерть діє в нас, а життя у вас.
13. Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», - то й ми віримо, тому й говоримо;
14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами.
15. Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.
16. Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.
17. Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,
18. нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне.