A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 10

Ісая 11:1-16
1. І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння.
2. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього.
3. Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме.
4. Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею - своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст.
5. Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки.
6. Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина.
7. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти.
8. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору.
9. На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море.
10. І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне.
11. І станеться того часу: Господь знову простягне свою руку, щоб викупити рештки свого люду, тих, що зосталися в Ашшурі, в Єгипті, у Патросі, в Куші та Еламі, у Шінеарі, у Хаматі, на островах моря.
12. І він підійме знамено народам і позбирає розсіяних Ізраїля, розкиданих юдеїв збере докупи з чотирьох кінців світу.
13. Ефраїм покине заздрість, і вигинуть ті, що на Юду ворогують. Ефраїм не буде більше завидувати Юді, а Юда не гнобитиме Ефраїма.
14. І полетять вони на захід, на філістимлянське узбережжя, і разом грабуватимуть синів сходу; вони накладуть руку на Едома й Моава, і сини Аммона будуть їм піддані.
15. І висушить Господь затоку єгипетського моря теплотою свого віддиху; простягне свою руку на ріку, розділить її на сім потоків, так що й у сандалях перебристи зможеш.
16. І буде шлях решткам його народу, що зосталися від Ашшура, як був Ізраїлеві, коли він вийшов з Єгипту.

Ісая 12:1-6
1. Того дня ти промовиш: «Хвалю тебе, о Господи! Ти гнівався на мене, та гнів твій відвернувся від мене, і ти мене потішив.
2. Ось Бог - моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, він - моє спасіння!
3. Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння.»
4. Того дня скажете: «Хваліте Господа, признавайте його ім'я! Розголосіть між народами про його подвиги, нагадуйте, що ім'я його величне!
5. Співайте Господеві, бо він учинив велике; нехай дізнаються про це по всій землі!
6. Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону! Бо Святий Ізраїля - великий серед вас.»

Псалми 106:6-18
6. Ми згрішили з нашими батьками, провинилися, вчинили беззаконня.
7. Батьки наші в Єгипті на чуда твої не вважали, не пам'ятали про численні твої добродійства і збунтувалися проти Всевишнього над Червоним морем.
8. А все ж таки він спас їх імени свого ради, щоб появити свою силу.
9. Він погрозив Червоному морю, і воно висхло, і перевів їх через безодню.
10. Він з руки ненависника врятував їх, і визволив їх з руки ворога;
11. противників же їх покрили води, ані один з них не лишився.
12. Тоді вони повірили його словам і хвалу йому заспівали.
13. Незабаром вони діла його забули, поради його не чекали.
14. І запалали жадобою в пустині, і заходилися спокушувати Бога на безлюдді.
15. І дав він їм, чого вони бажали, але наслав сухоти в їхню душу.
16. І почали заздрити Мойсеєві в таборі й Аронові, Господньому святому.
17. Розсілася земля й поглинула Датана і покрила зграю Авірама.
18. І запалав огонь у їхній зграї, і полум'я спалило беззаконних.

Приповісті 25:3-5
3. Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.
4. Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.
5. Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.

2 Коринфян 2:1-17
1. Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку;
2. бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?
3. Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість - радість усіх вас.
4. З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну.
5. Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх.
6. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість;
7. так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого.
8. Тому благаю вас: Покажіть йому любов.
9. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому.
10. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим,
11. щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі.
12. Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі,
13. я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію.
14. А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання.
15. Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.
16. Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших - запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього?
17. Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.