A A A A A
Error:
BookNum: 19 Chapter: 91 VerseStart: 16 VerseShouldHave: 15
Біблія протягом одного року
Найясніший 6

Йов 3:1-26
1. Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
2. Він почав говорити й мовив:
3. «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
4. Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,
5. нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.
6. А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!
7. Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.
8. Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.
9. Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,
10. тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.
11. Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?
12. Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?
13. Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій
14. з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;
15. або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;
16. і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.
17. Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,
18. там же спокійні в'язні, | не чують крику посіпаки.
19. Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.
20. Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?
21. Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
22. тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!
23. Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?
24. Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,
25. бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
26. Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»

Йов 4:1-21
1. Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2. «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3. Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
4. Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
5. Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6. Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання - путів твоїх невинність?
7. Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
8. Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
9. Від Божого подуву вони гинуть,| від подиху гніву його зникають.
10. Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
11. Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
12. І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
13. серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
14. Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
15. і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
16. Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
17. Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18. Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19. оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20. Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
21. Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»

Псалми 91:14-16
14. Візве до мене, і я озвусь до нього; я буду з ним у скруті, я визволю його і його прославлю
15. Довгим віком його насичу, і явлю йому моє спасіння.
16. Дурнота впилася дитині в серце, | але навчальна різка прожене її геть від неї.

Приповісті 22:15-15
15. Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі.

Римлян 8:1-21
1. Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.
2. Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, - пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,
3. щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
4. Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, - про духове.
5. Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа - до життя і миру;
6. тому що прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може.
7. Тілесні не можуть подобатись Богові.
8. Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.
9. А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
10. І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.
11. Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;
12. бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.
13. Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі.
14. Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! -Отче!»
15. Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі;
16. а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.
17. Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися.
18. Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.
19. Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,
20. що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.