A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 26

Екклезіяст 1:1-18
1. Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.
2. Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот - геть усе марнота.
3. Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?
4. Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.
5. Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.
6. Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.
7. Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.
8. Усякі речі втомлюють людину, а чому - ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.
9. Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.
10. Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» - то воно вже давно було у віках, які були перед нами.
11. Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, - не згадають про них ті, що прийдуть опісля.
12. Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13. Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.
14. Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.
15. Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.
16. Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.
17. Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,
18. бо у великій мудрості - велика журба, хто додає знання, додає страждання.

Екклезіяст 2:1-26
1. Я мовив сам до себе: Нум випробую тебе радощами: заживай добра! Але й це марнота.
2. Про сміх я сказав: Він безумний! - а про радість: Яка з неї користь?
3. Я намагавсь у моїм серці звеселяти вином моє тіло, тоді, як ум мій проводив усім розумно, а й віддаватись дурощам, аж докіль не побачу, в чому полягає щастя синів людських, які трудяться під небом за час короткого віку їхнього.
4. Я взявся був до великої праці: набудував собі будинків, насадив собі виноградників,
5. розвів собі сади й городи і насадив у них усякого дерева плодового.
6. Я накопав собі ставів на воду, щоб буйний гай з них поливати.
7. Придбав собі рабів і рабинь; була у мене й доморосла челядь; посілостей також, товару та овець була велика сила в мене, більш, ніж у всіх, що були передо мною в Єрусалимі.
8. Та й золота я нагромадив собі й срібла, і скарби царів та областей. Завів собі співаків і співачок, і втіху синів людських, жінок усякого роду.
9. Отак я став великим і перевищив усіх, що були передо мною у Єрусалимі; та й мудрість моя теж зосталась при мені.
10. Чого б не забажали мої очі, я не боронив їм, не позбавляв серця мого ніякої радости. Бо серце моє веселилось усяким моїм трудом, і це був мій пай з усього мого труду.
11. Тоді я глянув на всі діла, що руки мої вчинили, і на той труд, що ним я трудився; і ось: геть усе - марнота й гонитва за вітром, і ніякої з того хористи під сонцем.
12. Заповзявсь я придивлятись, що воно таке мудрість, глупота й нерозум. Бо що буде чинити той, хто по цареві прийде? Те саме, що вже робилось.
13. І я побачив, що мудрість перевищує глупоту, як світло перевищує темінь.
14. «Очі мудрого на голові у нього, а дурний ходить у темноті.» Та я й те зауважив, що одна доля їм усім судилась.
15. І я подумав у моєму серці: якщо доля дурного випаде й мені, навіщо тоді мені моя більша мудрість? І от я мовив сам до себе: І це також марнота,
16. бо ні про мудрого, ні про дурного нема згадки повіки, а вже в найближчій будучині все буде забуте. І як мудрий, так само й дурний умирає!
17. І так я зненавидів життя, бо поганим здалось мені те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром.
18. І зненавидів я ввесь мій труд, яким, було, трудився під сонцем, тому що залишу його іншому, що буде по мені.
19. А хто знає, чи він буде мудрий, а чи дурний? Однак орудуватиме всім моїм трудом, що ним трудивсь я та мудрував під сонцем. І це теж - марнота.
20. Ось чому зневірилось моє серце в усім моїм труді, що ним трудивсь я під сонцем.
21. Буває бо чоловік, який трудився розумно, вміло та з хистом, однак, лишає свою частку чоловікові, що не трудився над нею, -це теж марнота й велике зло.
22. Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем?
23. Усі бо його дні лише біль, мука - його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота.
24. Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить.
25. Бо хто може їсти й пити без нього?
26. Бо, хто йому довподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто довподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром.

Псалми 102:1-11
1. Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.
2. Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде
3. Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.
4. Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.
5. Прибите, мов трава, в'яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.
6. Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.
7. Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.
8. Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.
9. Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.
10. Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, -
11. через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.

Приповісті 24:1-2
1. Злим людям не завидуй, | ані бажай їх товариства,
2. бо серце їх міркує про насильство; | їхні уста говорять лише лихо.

1 Коринфян 7:20-40
20. Кожний нехай зостанеться у тому стані, в якім Бог його покликав.
21. Рабом тебе покликано? Не журися! Навіть коли ти можеш стати вільним, намагайся використати твій стан рабства;
22. бо раб, покликаний у Господі - Господній визволенець. Так само й вільний, коли його покликано, є раб Христа.
23. Ви куплені високою ціною! Не ставайте рабами людей.
24. Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний.
25. Щождо дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір'я.
26. Отже, через теперішні клопоти, уважаю що це добре, тобто, що воно людині добре так бути.
27. А зв'язаний ти з жінкою? Не шукай розв'язатись. Розв'язаний від жінки? Не шукай жінки.
28. Однак, коли оженишся, ти не згрішив; і коли дівчина виходить заміж, не грішить, але такі зазнають тілесного горя, - мені ж вас жалко.
29. Ось що, брати кажу: Час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали,
30. і ті, що плачуть, немов би й не плакали, і ті, що веселяться, немов би не веселилися, і ті, що купують, немов би не посідали,
31. і ті, що користуються цим світом, немов би 6 не користувались, бо проминає образ світу цього.
32. Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві;
33. а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці,
34. і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові.
35. Кажу це вам на вашу користь, - не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.
36. Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало б бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить; нехай одружується.
37. Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці, і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре.
38. Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще.
39. Жінка - прив'язана до свого чоловіка, скільки віку його. Коли ж чоловік умре, вона вільна; за кого вона хоче, може вийти заміж, аби лише у Господі це було.
40. Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого.