A A A A A
Error:
BookNum: 18 Chapter: 41 VerseStart: 27 VerseShouldHave: 26
Біблія протягом одного року
Найясніший 25

Йов 41:1-34
1. «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.
2. Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?
3. Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.
4. Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.
5. Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?
6. Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!
7. Спина його - щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.
8. Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.
9. Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.
10. Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,
11. З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.
12. З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.
13. Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум'я виходить!
14. У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.
15. М'язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, - не подаються.
16. Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!
17. Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.
18. Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.
19. Залізо йому - солома, | мідь - дерево трухляве.
20. Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі - то йому полова.
21. Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!
22. Під ним - черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.
23. Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.
24. По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.
25. Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.
26. Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»
27. Відповів Іов Господеві й мовив:
28. «Знаю, що ти все можеш; | усе, що задумаєш, зробити спроможен.
29. Хто ж то такий, що затемнює задум невіданням? | Тому я говорив про те, чого не розумію; | про чуда, мені незбагненні, що їх не знаю.
30. Вчуй же, я буду говорити; | питатиму тебе, - навчай мене.
31. Я чув лиш те, що говориться про тебе, | але тепер на власні очі тебе виджу!
32. Тому смиряюся і каюсь | на поросі та на попелі.»
33. Промовивши ці слова до Іова, Господь сказав до Еліфаза з Теману: «Запалав я гнівом проти тебе й проти обох твоїх друзів, бо ви не говорили про мене по правді, як мій слуга Іов.
34. Оце ж візьміть із собою 7 бичків та 7 баранів та йдіть до мого слуги Іова, і принесіть за себе всепалення, і нехай Іов, слуга мій, помолиться за вас, і я зглянуся на нього, і не заподію вам нічого прикрого за те, що ви не говорили про мене по правді, як мій слуга Іов.»

Йов 42:1-17
1. Еліфаз із Теману, Білдад з Шуаху й Цофар з Наамату пішли й вчинили, як сказав їм Господь, і зглянувся Господь над Іовом.
2. Господь повернув Іовові його становище, бо Іов заступався за своїх друзів; Господь збільшив усе, що було в Іова, удвоє.
3. Тоді прийшли до нього усі його брати, усі його сестри й усі його давні знайомі, і їли хліб з ним у його хаті, розважаючи його та втішаючи його в усьому тому нещасті, що на нього зіслав був Господь; кожен подарував йому дуката, кожен золоту каблучку.
4. І благословив Господь нове становище Іова більш, ніж старе, і було у нього 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 пар волів і 1000 ослиць.
5. І народилось у нього семеро синів і три дочки.
6. Одну назвав він Голубка, другу Пахуча квітка, а третю Рожок на помаду.
7. Не було у всій країні таких вродливих жінок, як Іовові дочки. І дав їм батько спадщину між їхніми братами.
8. Жив Іов після цього ще 140 років і бачив своїх дітей і дітей своїх дітей аж до четвертого покоління.
9. І вмер Іов старим, нажившися на світі.
10. Хто обмовляє тайкома ближнього свого, - того я призведу до мовчанки. Хто має горде око й пиху в серці, не стерплю того.
11. Очі мої на вірних краю, щоб жили зо мною. Хто ходить шляхом досконалих, той буде мені служити.
12. Не житиме у моїм домі, хто лукавство творить. Хто кує брехні, не встоїться перед очима в мене.
13. Щоранку призводитиму до мовчанки усіх нечестивих краю, щоб вигубити з Господнього міста усіх, що творять беззаконня.
14. Не приглядайся до вина, яке воно червоне, | як гарно світиться у кубку, | як лагідненько ллється.
15. Потім воно вкусить, як гадина, | утне, немов зміюка.
16. Тобі ввижатимуться дивні речі, | серце твоє буде дурниці говорити;
17. і будеш немов той, що дрімає серед моря, | або як той, що вгорі лежить на щоглі.

Псалми 101:5-8
5. “Били мене, та мене не боліло, | товкли мене, та не знав я нічого. | Коли ж я прокинусь? | Я буду знов того шукати!”
6. А відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки.
7. Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку, і кожна хай має свого чоловіка.
8. Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка - чоловікові.

Приповісті 23:31-35
31. Жінка не має влади над своїм тілом, лише - чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише - жінка.
32. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю.
33. Говорю це як раду, а не як наказ.
34. Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один - такий, а другий - інший.
35. Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я;

1 Коринфян 7:1-19
1. але коли не можуть стриматися, нехай одружуються: ліпше одружитися, ніж розпалюватися.
2. Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається від свого чоловіка;
3. коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, - а чоловік нехай не відпускає жінки!
4. А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає.
5. І коли якась жінка має невіруючого чоловіка, і цей погоджується з нею жити, нехай чоловіка не відпускає.
6. Невіруючий бо чоловік освячений жінкою, і невіруюча жінка освячена братом. Інакше ваші діти були б нечисті, а тепер вони святі.
7. Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі.
8. Звідки ж знаєш, жінко, чи спасеш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи спасеш жінку?
9. А поза цим хай кожний так поводиться, як уділив йому Господь та як Бог кожного покликав. Так я наказую по всіх Церквах.
10. Як хтось покликаний був обрізаним, хай того не цурається; а як покликаний у необрізанні, хай не обрізується.
11. Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише - зберігання заповідей Божих.