A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 22

Йов 35:1-16
1. Елігу почав говорити далі й мовив:
2. «Невже оце тобі здається справедливим, | а ще й казав ти: Я праведний перед Богом".
3. Коли ж казатимеш: „Що тобі до того, | і що я чиню тобі, коли грішу?" -
4. то я дам відповідь тобі | і друзям твоїм з тобою.
5. Глянь лиш на небо й подивися! | Зирни на хмари, вони вищі від тебе!
6. Коли грішиш, то що йому заподієш? | Коли провин твоїх багато, що йому скоїш?
7. Коли ти праведний, то що даєш йому? | Або що він бере з руки у тебе?
8. Твоя бо злоба шкідлива лиш людині, як ти, | а й справедливість твоя для людського лиш сина корисна.
9. Від превеликого утиску кричать люди | і лементують від насильства можних.
10. Але ніхто не каже: „Де Бог, наш Сотворитель, | що вночі дає пісні?
11. Він більш нас, ніж звірів земних, навчає, | і більш, ніж птаство піднебесне, нас врозумлює."
12. Хоч і кричать там, він не відповідає | з-за гордині злочинців.
13. До справжньої бо марноти Бог не прислухається, | Всесильний на те не зважає.
14. Тим менше, коли ото ти кажеш, | що ти його не сприймаєш! | Суд готовий перед його обличчям, | він жде й на тебе!
15. От і тепер, коли гнів його не став карою, | і йому, мовляв, байдуже до зухвальства, -
16. то всетаки Іов даремно уста розтуляє | і в невіданні слова множить.»

Йов 36:1-33
1. І знову Елігу взяв говорити:
2. «Зажди но трошки, і я тобі з'ясую, | бо ще чимало можна сказати про Бога.
3. Сягну знанням моїм далеко | і визнаю Творцеві моєму слушність.
4. Воістину в словах моїх нема неправди, | і звершений знанням стоїть біля тебе.
5. Так! Бог силою великий, однак, не гордує чистим серцем.
6. Він не дає грішникові жити, | він бідолашним чинить правосуддя,
7. і праведника не позбавляє права. | Він царів ставить на престолі, | саджає їх назавжди! Але що загорділи,
8. тому вони закуті в кайдани, | обплутані мотуззям нужди!
9. Він виявляє їм діла | й переступи їхні, бо вони загорділи.
10. Він відкриває їм вухо на навчання, | від беззаконства велить відвернутись.
11. І як вони послухаються, почнуть йому служити, | то проведуть свої дні у щасті, літа свої в утісі.
12. А коли не послухаються, то пройдуть через Яму | і пропадуть у невіданні.
13. Щождо лукавих серцем, що гнів свій зберігають, | і що не звали на допомогу, коли їх в'язано,
14. то їхня душа загине замолоду, | життя їхнє - між розпусниками.
15. Він бідного рятує власною його бідою | і в злиднях об'являється для його вух.
16. Отож і тебе він вирве з пащі скрути, | її тобі заступить достаток щедрий, | і стіл твій буде повен туку.
17. А наповнишся нечестивими осудами, | то спіткають тебе суд і розправа.
18. Вважай, отже, щоб не звели тебе достатком | і щоб дар великий не збив тебе з дороги!
19. Хіба твої багатства безконечні щось тобі допоможуть? | Або твоєї сили всі потуги?
20. О, не бажай тієї ночі, | коли народи з своїх місць ізникають!
21. Остерігайсь, не нахиляйсь до кривди: | тим бо й випробувано тебе стражданням.
22. Бог, справді, силою великий, | і хто такий учитель, як він?
23. Хто йому вкаже його дорогу? | Хто скаже: Ти дієш кривду.
24. Тож пам'ятай: ти маєш величати його діло, | яке оспівують люди.
25. Усі люди над ним розважають, | кожний здалека дивиться на нього.
26. Так! Бог великий, не нам його збагнути! | Число його років не має ліку.
27. Він притягає води краплі | і прочищує їх на дощ у парі;
28. спускають його хмари, | і на натовп людей виливають.
29. Хто зможе зміркувати, | доки сягають хмари | або гуркіт грому у його наметі?
30. Він розстелює над ним свій оболок | і вкриває вершини гір.
31. Ними годує він народи, | дає поживу подостатком.
32. Він бере блискавицю обома руками, | велить їй бити у ціль.
33. Він нею чабана попереджає, | та й скот, що нюхом чує бурю.»

Псалми 99:1-9
1. Господь царює, нехай тремтять народи. Він на херувимах возсідає, нехай земля стрясається.
2. Господь великий у Сіоні і над усіма народами високий.
3. Хай славлять твоє велике й страшне ім'я; святе - воно!
4. Сильний цар, що любить справедливість: ти ж утвердив правоту, ти суд у Якові вчинив і правосуддя.
5. Вознесіте Господа, Бога нашого, і впадіте ниць перед підніжжям його стіп: святий - він!
6. Мойсей і Арон між його священиками і Самуїл між тими, що його ім'я прикликають. Вони Господа прикликали, і він відповідав їм.
7. Він промовляв до них в стовпі хмари: вони дотримували його накази і закони, що їх він дав їм.
8. Господи, Боже наш, ти відповідав їм, був для них Богом милосердним, хоча й відплачував їхні лихі вчинки.
9. Вознесіте Господа, нашого Бога, і припадіте до гори його святої: бо Господь, Бог наш, - святий.

Приповісті 23:22-25
22. Слухай батька, що породив тебе; | не зневажай матері, коли вона старенька.
23. Придбай правду й не продавай її, | - мудрість, навчання й розум.
24. Праведного батько веселитиметься вельми, | і хто мудрого породив, буде ним радіти.
25. Нехай радіють батько твій і мати; | нехай веселиться та, що тебе породила.

1 Коринфян 4:1-21
1. Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.
2. Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.
3. Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу.
4. Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить - це Господь.
5. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.
6. А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса - заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.
7. Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?
8. Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!
9. Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.
10. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж - міцні; ви славні, ми ж без чести.
11. До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось.
12. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;
13. нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.
14. Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.
15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.
16. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
17. Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.
18. Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.
19. Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.
20. Бо царство Боже не у слові, а в силі.
21. Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, - чи з любов'ю та духом лагідности?