A A A A A
Error:
BookNum: 17 Chapter: 6 VerseStart: 11 VerseShouldHave: 10
Біблія протягом одного року
Найясніший 2

Естер 5:1-14
1. Тієї ночі цар не міг заснути й звелів принести собі пам'яткову книгу, тобто літописи, і читали їх перед царем;
2. і знайшли там записаним, як Мардохей доніс на Бігтана й Тереша, двох скопців царських, вартових при порозі, що задумували накласти руки на царя Ксеркса.
3. Спитав цар: «Яку честь і визначення дано за це Мардохеєві. І відповіли царські джури, що служили при ньому: «Нічого не зроблено для нього.»
4. Тоді цар спитав: «Хто у дворі?» А саме тоді ввійшов у зовнішній двір царського дому Аман - поговорити з царем, щоб повісити Мардохея на шибениці, що він йому споготовив.
5. Царські джури й відповіли йому: «Он Аман стоїть у дворі.» «Нехай увійде!» - сказав цар.
6. І ввійшов Аман. Цар сказав йому: «Що зробити б чоловікові, якого цар хоче вшанувати?» Аман же подумав у своєму серці: «Кому ж іншому цар схоче зробити пошану, як не мені?»
7. Та й відповів Аман цареві: «Для того, кого цар хоче вшанувати,
8. нехай принесуть царську одежу, в яку вдягається цар, і приведуть коня, що на ньому їздить цар, а на голову йому покладуть царський вінець.
9. Нехай дадуть одежу й коня в руки одному з визначніших царських князів і вберуть того чоловіка, якого цар хоче вшанувати, потім нехай вивезуть його на коні на міський майдан і нехай перед ним викликують: Так робиться тому чоловікові, якого цар хоче вшанувати!»
10. І сказав цар Аманові: «Поспіши но та візьми й одежу, і коня, як ти сказав, і зроби це Мардохеєві, юдеєві, що сидить коло царської брами; не пропусти нічого з того, що ти сказав.»
11. Взяв Аман одежу й коня, вбрав Мардохея, вивів його на коні на міський майдан і скликував перед ним: «Так робиться чоловікові, якого цар хоче вшанувати!»
12. Потім повернувся Мардохей до царської брами, а Аман, закривши голову, смутний поспішив додому.
13. Коли Аман розповів своїй жінці Зереші та усім своїм приятелям те, що сталося з ним, то його дорадники та жінка сказали йому: «Коли Мардохей, перед яким ти почав падати, з роду юдеїв, то ти нічого проти нього не вдієш, а напевно впадеш іще більше перед ним.»
14. Вони ще розмовляли з ним, як прийшли царські скопці та поспішно супроводили Амана на бенкет, що приготувала Естера.

Естер 6:1-14
1. Так пішов цар із Аманом бенкетувати до цариці Естери.
2. Знову на другий день бенкетування з вином сказав цар до Естери: «Яке твоє бажання, царице Естеро? Воно буде вдоволене тобі! Яка твоя просьба? Навіть і до половини царства, і вона буде виконана!»
3. Тоді цариця Естера у відповідь сказала: «Коли я, царю, знайшла ласку в твоїх очах і коли цареві довподоби, нехай буде дароване мені моє життя за моїм бажанням і народові моєму на мою просьбу;
4. бо ми, я і народ мій, видані, щоб нас вигубити, повбивати й винищити. Коли б ми були запродані як раби та як рабині, то я мовчала б, бо це лихо не спричинило б шкоди для царя!»
5. На це цар відповів цариці Естері: «Хто він такий і де він, що наважився в своєму серці таке зробити?»
6. Естера відповіла: «Ворог і гнобитель - оцей злющий Аман!» І затрусивсь Аман від страху перед царем і царицею.
7. Тоді цар розгніваний устав від бенкету й пішов у сад біля палацу, а Аман, зоставшися, заходивсь благати царицю Естеру за своє життя, бо зрозумів, що від царя йому була призначена загибель.
8. Як же цар повернувся з саду, що коло палацу, в дім бенкету, Аман припав був до лежанки, де була Естера. Цар скрикнув: «Невже він хоче знасилувати ще й царицю в мене вдома?» Тільки що вийшло те слово з уст царя, а вже й накрили Аманові лице.
9. І сказав Харвона, один з присутніх скопців царських: «Он і шибениця стоїть у домі Амана, 50 ліктів заввишки, що її Аман приготував на Мардохея, який сказав був добре слово для царя!» Цар звелів: «Повісьте його на ній!»
10. І повісили Амана на шибениці, що він споготовив для Мардохея, і вгамувався гнів царський.
11. Молитва. Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.
12. Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог.
13. Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!»
14. Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа.

Псалми 90:1-6
1. Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє.
2. Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі - підтята висихає.
3. Доброзичливий буде благословенний, | бо він дає бідному з свого хліба.
4. Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?
5. Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.
6. Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.

Приповісті 22:9-9
9. Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;

Римлян 4:1-25
1. тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.
2. Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:
3. «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.
4. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»
5. Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»
6. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.
7. І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;
8. і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
9. Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, -
10. бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:
11. закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.
12. Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,
13. як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»
14. Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»
15. Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари.
16. Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,
17. зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.
18. Тому і пораховано йому це за оправдання.
19. І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,
20. але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
21. що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.