A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 19

Йов 29:1-25
1. І повів Іов далі свою мову і сказав:
2. «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
3. коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!
4. Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,
5. коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;
6. коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!
7. Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,
8. хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали - і залишалися стояти.
9. Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.
10. І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.
11. Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.
12. Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
13. Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.
14. Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.
15. Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!
16. Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.
17. Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.
18. Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.
19. Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.
20. Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.
21. Вони мене слухали уважно | -замовкали, коли я їм радив.
22. По моїй мові не говорили більше, | - крапля по краплі спадало на них моє слово.
23. Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
24. Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | - веселости з мого обличчя не проганяли.
25. Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, - ішли за мною.»

Йов 30:1-31
1. «А тепер глузують з мене менші віком від мене, | яких батьками я нехтував занадто, | щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
2. Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася? | Міць їхня ж цілковито заниділа.
3. З-за браку страви та страшного голоду | вони гризли у степу коріння; | їхня мати - пустка та пустиня.
4. Вони мальвію й листя на кущах збирали, | коріння з дроку - це хліб їхній.
5. Їх із громади проганяли, | на них гукали, наче на злодіїв.
6. Вони жили у байраках при потоках, | у земних печерах та по скелях.
7. Вони ревіли поміж кущами, | під будяками тулилися в купу.
8. Рід упосліджених, нащадки безіменних, | вигнані з землі!
9. І нині я став їхньою піснею, | зробився байкою їхньою!
10. Вони гидують мною, тікають геть від мене, | не стримуються мені плювати в вічі.
11. Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив, | то вони розгнуздуються передо мною.
12. Праворуч від мене підводиться ота наволоч, | у петлю спрямовує мої ноги | і вимощує путь свою згубну проти мене.
13. Вони зіпсували мені стежку на мою погибель; | вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
14. Мов крізь пролом широкий, прибувають, | викочуються з-під руїн.
15. Великий страх напав на мене, | вітром розвіялася моя гідність, | і щастя моє зникло, немов хмара.
16. І душа моя нині ниє в мені, | дні смутку мене посіли.
17. Уночі крутить мені у костях, | жили мої не дають мені спочити.
18. Він потужно схопив мене за одежу, | мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
19. кинув мене в болото, | і я взявся попелом та пилом.
20. Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш; | встаю - та ти до мене уваги не прихиляєш.
21. Став єси до мене жорстоким, | твоєю сильною рукою мене бичуєш.
22. Здіймаєш мене вітром летіти, | в бурі спускаєш мене вниз водою.
23. Знаю, що ти ведеш мене до смерти, | дому, де збираються всі живучі.
24. Але я не здіймав руки на сіромаху, | як він кричав до мене у своєму горі.
25. Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко? | Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
26. Я сподівався щастя - і прийшло лихо; | я чекав світла - і наступила пітьма!
27. Нутро моє кипить, не угаває: | дні смутку надійшли на мене.
28. Ввесь ходжу почорнілий, без сонця; | встаю, кричу серед громади.
29. Братом зробився я шакалам, | і приятелем струсям.
30. Шкіра на мені почорніла, | кості мої горять від жару.
31. Цитра моя голосить, | сопілка моя плаче.»

Псалми 97:7-12
7. Стидом хай укриються усі, що служать ідолам різьбленим, що хваляться пустими бовванами; вклоніться йому, усі боги!
8. Почувши це, Сіон радіє, і веселяться усі міста Юди заради судів твоїх, Господи.
9. Бо ти, Господи, величний над усею землею; вознісся єси вельми над усіма богами.
10. О ви, що любите Господа, ненавидьте зло! Він зберігає душі своїх вірних, з рук грішників їх визволяє.
11. Над праведником сходить світло над щирим серцем - радість.
12. Радуйтеся, праведні у Господі, і прославляйте його святе ім'я.

Приповісті 23:15-16
15. Мій сину! Як серце твоє мудре, | то й моє серце теж буде радіти,
16. і моє нутро буде веселитись, | коли уста твої казатимуть праві речі.

1 Коринфян 1:1-31
1. Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен,
2. Церкві Божій, що в Корінті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім'я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого:
3. благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
4. Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі,
5. бо ви в ньому всім збагатились, - усяким словом і всяким знанням,
6. згідно з тим, як Христове свідоцтво утвердилося між вами.
7. Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об'явлення Господа нашого Ісуса Христа,
8. який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.
9. Вірний Бог, що вас покликав до спільности з своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим.
10. Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці.
11. Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки.
12. Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я - Павлів, а я - Аполлосів, а я -Кифин, а я - Христів.»
13. Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп'ятий за вас? Або хіба в Павлове ім'я ви христилися?
14. Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая,
15. щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім'я.
16. Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого.
17. Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним.
18. Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
19. Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу!
20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?
21. А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді.
22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, -
23. ми проповідуємо Христа розп'ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,
24. а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість.
25. Бо, нібито немудре Боже - мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили.
26. Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних;
27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, -
28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було,
29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом.
30. Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,
31. щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»