A A A A A
Біблія протягом одного року
Найясніший 14

Йов 19:1-29
1. Заговорив Іов і мовив:
2. «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?
3. Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.
4. Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.
5. Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,
6. то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.
7. Як закричу: Насилля! - ніхто не чує; | коли закличу - немає суду!
8. Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.
9. Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.
10. Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.
11. Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.
12. Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.
13. Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.
14. Близькі мої ізникли, | друзі мої мене забули,
15. Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.
16. Кличу мого слугу - не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.
17. Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,
18. а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.
19. Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.
20. Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.
21. Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!
22. Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?
23. О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!
24. Різцем залізним і олив'яним | видовбані у скелі повіки!
25. Я знаю - Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.
26. Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.
27. Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!
28. Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? -
29. то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»

Йов 20:1-29
1. Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
2. «Думки мої спонукують мене відповідати, | та й неспокій той, що в мені.
3. Я вислухав докір, для мене образливий, | але мій розум шепоче, що маю відповісти.
4. Чи ти не знаєш, що від віків, | з того часу, коли постала на землі людина,
5. веселощі безбожного короткі | і радість нечестивого хвилева?
6. Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, | і голова його сягала аж до хмари,
7. мов привид, пропаде навіки. | Хто його бачив, питатиметься: Де він?
8. Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, | немов нічна мара, він щезне.
9. Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, | і не вглядить його вже більш його оселя.
10. Діти його відшкодують убогих, | руки його повернуть назад його багатство.
11. Кості його повні юнацького запалу, | але він разом з ним ляже в порох.
12. А коли зло було йому солодке в роті, | і він ховав його у себе під язиком,
13. беріг його, не покидав його, | тримав його під піднебінням,
14. то їжа ця в його нутрі зіпсується, | отрутою гадючою візьметься в його нутрощах.
15. Він виблює добро, що був проглинув; | Бог вирве його з живота у нього.
16. Отруту ссав гадючу - | його уб'є язик зміюки!
17. Він не вздріє вже річок олії, | ані потоків меду й молока.
18. Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; | плодом свого прибутку не буде радіти.
19. Бо він гнобив і покидав убогих, | пограбував дім, замість його будувати.
20. Бо черево його не відало наситу, | від його скупощів не можна було врятуватись.
21. Від його ненажерства ніхто не міг спастися; | тим то і не буде тривким його щастя.
22. У повноті достатків йому стане тісно, | всяке нещастя впаде на нього.
23. Саме коли він наповнятиме живіт свій, | Бог зішле на нього жар свого гніву, | пустить дощем на його тіло стріли.
24. Якщо ухилиться від зброї із заліза, | то його прошиє лук мосяжний.
25. Стріла пройде йому навиліт через спину, | крізь жовч його пройде спис блискучий; | великий жах упаде на нього!
26. Тьма-тьменна таємно для нього уготована. | Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; | він знищить і те, що лишиться в його наметі.
27. Небо відкриє його несправедливість | і земля встане проти нього.
28. Його домівку змиє повінь, | що розіллється в день Божого гніву,
29. Ось яка доля грішника від Бога, | спадщина, що випаде йому від Бога.»

Псалми 95:6-11
6. Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Госпо дом, творцем нашим!
7. Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара. Якби ж то ви послухали вже голос його сьогодні!
8. «Не будьте тверді серцем, як у Меріві, як у день Масси в пустині,
9. де спокушали мене батьки ваші, випробовували мене, хоча й бачили моє діло.
10. Сорок років осоружний був мені той рід, і я мовив: То народ, що блукає серцем; вони моїх доріг не знають.
11. Тому й поклявсь я в моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій спочинок!»

Приповісті 23:4-5
4. В багатство не силкуйся вбиватись; | покинь думати про нього.
5. Подивишся на нього, а його вже немає, | бо воно майструє собі крила, мов орел, який лине в небо.

Римлян 13:1-14
1. Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом.
2. Тим то, хто противиться владі, противиться Божому велінню, а ті, що противляться, самі на себе суд стягають.
3. Начальники бо страшні не тим, що добро, а тим, що зло чинять. Хочеш не боятися влади? Чини добро, і будеш мати похвалу від неї;
4. вона бо - слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить; вона - Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло.
5. Тому треба коритися не тільки ради кари, але й ради сумління.
6. Через це бо платите й податки, бо то службовці Божі, що лише того й пильнують.
7. Тож дайте кожному належне: кому податок - податок, кому мито - мито, кому острах - острах, кому честь - честь.
8. Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав закон.
9. Бо заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не кради», «Не пожадай», і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: «Люби твого ближнього, як себе самого.»
10. Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, - виконання закону.
11. Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували.
12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла.
13. Як день, - поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах;
14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей.