A A A A A
Біблія протягом одного року
Липень 24

Езра 9:1-15
1. По закінченні приступили до мене старшини, мовивши: «Народ Ізраїля, священики й левіти не відділились від народів цих країв з їхніми мерзотами: від ханаанян, хеттитів, перізіїв, євусіїв, аммоніїв, моавитян, єгиптян та аморіїв,
2. бо побрали їхніх дочок за себе й за своїх синів і змішали святе сім'я з народами країв, і в цьому злочині рука старшин і правителів була перша.»
3. Почувши ці слова, роздер я на собі одежу й плащ, рвав на голові й на бороді волосся й сидів смутний.
4. І зібрались коло мене всі, що боялись слів Бога Ізраїля через злочин переселенців, я ж сидів сумний до вечірньої жертви.
5. А під час вечірньої жертви підвівсь я з мого смутку й, у розірваній одежі та плащі, впав на коліна й зняв руки свої до Господа, Бога мого.
6. і промовив: «Боже мій! Я соромлюсь і стидаюсь підвести обличчя моє до тебе, Боже мій, бо беззаконня наші розмножились понад нашу голову, і провина наша сягає аж до неба.
7. Від часів батьків наших ми у великій провині аж по цей день, за беззаконня наші ми були видані, ми, царі наші й священики наші, в руки царів чужоземних, під меч, у полон, на грабунок, на ганьбу, як воно і є нині.
8. А тепер на короткий час зійшло на нас милосердя від Господа, Бога нашого, і він зберіг наш останок і дав нам сталий осідок у святому своєму місці, тоді як Бог наш прояснив наші очі та дарував нам трохи життя в нашім рабстві,
9. бо ми раби, але й в нашім рабстві не покинув нас Бог наш. Він прихилив до нас ласку перських царів, щоб дати нам ожити, здвигнути дім Бога нашого, відбудувати його руїни й вивести нам мури в Юдеї та в Єрусалимі.
10. А тепер - що нам сказати, Боже наш, після цього? Ми бо покинули твої заповіді,
11. що ти заповідав через слуг твоїх пророків, казавши: Земля, куди ви йдете, щоб заволодіти нею, земля, нечиста брудом народів тих країв, та мерзотами, якими вони її сповнили від кінця до кінця в своїй нечистості.
12. Тож не видавайте ваших дочок за синів їхніх, ні дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру з ними й їхнього добра повіки, щоб вам укріпитись і споживати добро цієї землі та передати її в спадщину дітям вашим повіки.
13. А після всього, що прийшло на нас за наші лихі вчинки та за наші великі провини, - хоч ти, Боже наш, не покарав нас за мірою беззаконь наших, а дав нам таке спасіння, як оце, -
14. невже ж ми знову будемо заповіді твої порушувати та ріднитись із оцими мерзенними народами? Чи ти ж не розгніваєшся на нас так, що цілком нас знищиш і не зоставиш нам у живих ні решти, ні останку?
15. Господи, Боже Ізраїля! Ти справедливий: тому ми й зосталися живими, як воно й є нині. Ось ми перед тобою в наших беззаконнях, бо через них не можна встоятись перед тобою.»

Езра 10:1-44
1. Коли Езра так молився й сповідався, плачучи й припадаючи ниць перед домом Божим, зібралась коло нього дуже велика громада ізраїльтян, чоловіків, жінок і дітей, і народ плакав ревними сльозами.
2. Тоді промовив Шеханія, син Єхієла, з синів Елама, і сказав до Езри: «Ми стали невірні перед нашим Богом, взявши за себе чужосторонніх жінок з-поміж народів краю, але є ще надія для Ізраїля в тому.
3. Зробім, отже, союз із Богом нашим, що за радою мого пана й тих, що шанують заповіді Бога нашого, ми відпустимо всіх жінок і всіх дітей, що від них народились, згідно з вимогами Божих заповідей, та щоб було зроблено по закону!
4. Встань, бо ця справа належить до тебе, а ми з тобою. Мужньо берись до справи!»
5. Устав Езра й звелів старшинам над священиками, левітами й усьому Ізраїлеві поклястись, що вони так зроблять, як сказано. І вони поклялись.
6. Тоді Езра встав з-перед дому Божого й пішов у кімнату Йоханана, сина Еліяшіва, і переночував там. Хліба не їв він і води не пив, бо сумував через провину переселенців.
7. І оповістили по Юдеї й по Єрусалимі всім переселенцям зібратись у Єрусалим,
8. а хто б не прийшов за три дні, то присудом начальників і старших усе його майно мало б бути відібране, сам же він мав би бути вилучений з громади переселенців.
9. І зібралися за три дні всі мужі Юди та Веніямина в Єрусалимі. Було це дев'ятого місяця, двадцятого дня місяця. Ввесь народ сидів на майдані коло дому Божого й тремтів так із-за цієї справи, як і від дощу.
10. Тоді став Езра священик і сказав до них: «Ви провинились, узявши собі чужосторонніх жінок, і збільшили гріх Ізраїля.
11. Тож тепер віддайте честь Господеві, Богові батьків ваших і вволіть його волю: відлучіться від народів краю й від чужосторонніх жінок.»
12. Уся громада відповіла й голосно сказала: «Ми зробимо так, як ти сказав.
13. Але народу багато й пора дощова, і годі надворі стояти. Та й діла цього не на один день і не на два, бо нас багато нагрішило в цьому.
14. Нехай наші старшини зостануться замість усієї громади й усі в наших містах, що взяли за себе чужосторонніх жінок, нехай приходять сюди в призначений час із старшими кожного міста й його суддями, доки не відвернеться від нас палючий гнів Бога нашого за цю річ.»
15. Тільки Йонатан, син Азаела, й Яхзія, син Тікви, противилися цьому, а Мешуллам та левіт Шавтай підтримували їх.
16. І так зробили поворотці з полону: вибрано Езру священика й мужів - голів над родинами за батьківськими домами, усіх призначених за іменами, і першого дня десятого місяця вони засіли, щоб розбирати справу;
17. а до першого дня першого місяця впоралися з усіма чоловіками, що взяли за себе чужосторонніх жінок.
18. Із священицьких синів, що взяли за себе чужосторонніх жінок -із синів Ісуса, сина Йоцадака та його братів - знайшлися: Масея, Еліезер, Яріб і Гедалія,
19. які поданням руки зобов'язались виправити своїх жінок і принести в жертву барана за свою провину;
20. з синів Іммера: Ханані і Зевадія;
21. з синів Харіма: Масея, Елія, Шемая, Єхієл та Уззія;
22. з синів Пашхура: Еліоенай, Масея, Ізмаїл, Натанаїл, Йозавад та Еласа.
23. З левітів: Йозавад, Шімеї, Келая, він же Келіта, Петахія, Юда та Еліезер.
24. Зі співців: Еліяшів; з воротарів: Шаллум, Телем, та Урі.
25. З ізраїльтян, із синів Пароша: Рамая, Їззія, Малкія, Міямін, Єлеазар, Малкія та Беная;
26. з синів Елама: Маттанія, Захарія, Єхієл, Авді, Єремот та Елія;
27. з синів Затту: Еліоенай, Еліяшів, Маттанія, Єремот, Завад та Азіза;
28. з синів Бевая: Йоханан, Хананія, Заббай та Атлай;
29. з синів Бані: Мешуллам, Маллух, Адая, Яшув, Шеал і Єрамот;
30. з синів Пахат - Моава: Адна, Келал, Беная, Масея, Маттанія, Бецалел, Біннуй та Манассія;
31. з синів Харіма: Еліезер, Їшія, Малхія, Шемая, Симеон,
32. Веніямин, Маллух, Шемарія;
33. з синів Хашума: Матнай, Маттатта, Завад, Еліфелет, Єремай, Манассія, Шімеї;
34. з синів Бані: Маадай, Амрам та Уел,
35. Беная, Бедая, Келугу,
36. Ванія, Меремот, Еліяшів,
37. Маттанія, Матнай та Яасай,
38. Бані, Бінуй, Шімеї,
39. Шелемія, Натан та Адая,
40. Махнадвай, Шашай, Шарай,
41. Азарел, Шелеміягу, Шемарія,
42. Шаллум, Амарія, Йосиф;
43. з синів Нево: Єїел, Маттатія, Завад, Звіна, Яддай, Йоіл, Беная.
44. Усі ці взяли собі чужосторонніх жінок, а тепер відпустили вони їх із дітьми.

Псалми 88:6-10
6. Поміж мерцями моє ложе; немов убиті, що лежать в могилі, що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.
7. Поклав єси мене в глибоку яму, у темряву, в безодню.
8. Тяжить на мені гнів твій, і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.
9. Ти віддалив від мене моїх друзів; зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.
10. Очі мої знемоглися від печалі; до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

Приповісті 21:23-24
23. Хто стереже уста і язик свій, | той стереже від лиха свою душу.
24. Нахаба, чванько - таке ім'я насмішника, | що поводиться з надмірною пихою.

Діяння Апостолів 24:1-27
1. Через п'ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем.
2. Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: «Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього,
3. - ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою.
4. Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості.
5. Ми переконалися, що чоловік цей - зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв.
6. Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили й хотіли судити за нашим законом,
7. але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук,
8. звелівши його винуватцям з'явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо.»
9. Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є.
10. Як же намісник дав знак Павлові говорити, цей озвався: «Знаю що ти багато літ суддя над цим народом, тому й з довір'ям буду себе самого боронити.
11. Можеш розвідатися, що нема більш, ніж дванадцять днів, як я прийшов у Єрусалим на прощу,
12. і що мене не знайдено ні в храмі, ані у синагогах, ані в місті, щоб я сперечався з кимось чи робив заколот у народі.
13. Та й того, в чому вони перед тобою мене тепер винуватять, вони не можуть доказати.
14. Однак, я тобі признаюся в тому, що я, згідно з путтю, яку вони звуть сектою, служу Богові батьків наших і вірую усьому, що написано в законі та в пророків,
15. маючи на Бога надію, яку й вони самі теж мають, що буде воскресіння праведних і неправедних.
16. Тому і я сам стараюсь завжди мати чисту совість перед Богом і перед людьми.
17. Отож, по багатьох роках прибув я, щоб зробити милость моєму народові і принести офіри.
18. Тому вони мене і знайшли очищеного у храмі, без натовпу й без колотнечі.
19. Це були деякі юдеї з Азії, - їм то належало б з'явитися перед тобою й обвинуватити мене, коли щось мають проти мене.
20. Або нехай оці принаймні скажуть, який злочин вони знайшли в мені, коли я стояв перед синедріоном,
21. - якщо не йдеться тут про те єдине слово, що я був крикнув, стоячи між ними: За воскресіння мертвих стою на суді сьогодні перед вами!»
22. Фелікс, дуже точно ознайомлений з тим, що стосувалося до путі цієї, відклав їм (справу), кажучи: «Як тільки прийде тисяцький Лісій, я розберу вашу справу.»
23. І звелів сотникові стерегти Павла, але дати йому полегшу й не боронити нікому з його близьких, щоб йому служили.
24. А через кілька днів прибув Фелікс із Друзіллою, своєю жінкою, що була юдейка, покликав Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса.
25. Коли ж Павло почав говорити про справедливість, про здержливість та про майбутній суд, Фелікс, злякавшись, мовив: «Тепер іди собі! Як буду мати час, тебе покличу.»
26. Він, зрештою, ще сподівався, що від Павла дістане грошей, тому й частенько прикликав його до себе і розмовляв з ним.
27. А як скінчилися два роки, Фелікс дістав на наступника Порція Феста. Бажаючи ж юдеям догодити, Фелікс лишив Павла у в'язниці.