Instagram
English
A A A A A
Біблія протягом одного року
Липень 10

2 Хроніки 15:1-19
1. Тоді зійшов на Азарію, сина Одеда, дух Божий,
2. і він вийшов назустріч Асі й сказав до нього: «Слухайте мене, Асо й увесь Юдо й Веніямине! Господь буде з вами, коли ви будете з ним; і коли ви шукатимете його, ви знайдете його; коли ж покинете його, він вас покине.
3. Багато днів Ізраїль був без правдивого Бога, без священика, що навчав би, й без закону,
4. але коли він у своїй скруті навернувся до Господа, Бога Ізраїля, й шукав його, то він дав їм знайти себе.
5. Того часу не було миру ні для кого: великі заворушення запанували поміж мешканцями різних країв.
6. Народ бився з народом, місто з містом, бо Бог тривожив їх усяким лихом.
7. Але ви кріпітесь, не опускайте рук, бо за діла ваші буде нагорода.»
8. Почувши ці слова й пророцтво Азарії, сина Одеда, Аса посмілішав і викинув гидоти з усього краю Юди й Веніямина та з міст, що забрав був у Ефраїм-горах, і відновив жертовник Господній, що був перед притвором Господнім.
9. Він зібрав усього Юду й Веніямина та всіх, що оселились між ними й що прибули з Ефраїма, Манассії та Симеона, бо багато з Ізраїля перейшло до нього, як побачили, що Господь, Бог його, з ним.
10. Вони зібралися в Єрусалим третього місяця на п'ятнадцятому році царювання Аси,
11. й принесли того дня жертву Господеві з здобичі, що привели, - 700 биків і 7000 овець,
12. і уклали союз, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх, усім своїм серцем і всією душею своєю;
13. а кожен, хто не шукав би Господа, Бога Ізраїля, повинен був умер ти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.
14. І заприсягнули вони Господеві голосно й з радісними викликами, під звуки сурем та рогів.
15. Юдеї раділи цією присягою, бо заприсягли з усього серця свого; а що вони шукали його усім серцем, то Господь і дав їм знайти себе й дав їм спокій з усіх боків.
16. Навіть Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царської гідности за те, що вона поставила на честь Ашери мерзенну подобу. Аса повалив ту її мерзенну подобу, поторощив її й спалив у Кедрон-долині.
17. Однак, узвишшя не зникли з Ізраїля, хоча серце Аси й було бездоганне по всі дні його.
18. Він вніс святі дарунки свого батька й свої власні в дім Божий - срібло, золото й посуд.
19. Ніякої війни не було до тридцять п'ятого року царювання Аси.

2 Хроніки 16:1-14
1. Тридцять шостого року царювання Аси вирушив Вааса, ізраїльський цар, на Юдею й укріпив Раму, щоб ніхто не відходив і не приходив до Аси, юдейського царя.
2. Тоді Аса взяв срібло та золото з скарбниці Божого дому та царського палацу й послав до Бен-Гадада, арамійського царя, що жив у Дамаску, кажучи:
3. «Нехай буде союз між мною та тобою, як був між моїм батьком та твоїм батьком! Оце я посилаю тобі срібла та золота: покинь твій союз з Ваасою, щоб він відступивсь від мене.»
4. І послухав Бен-Гадад царя Аси й послав своїх військових начальників проти ізраїльських міст, і вони завоювали Ійон, Дан, Авелмаїм і всі склади в містах Нафталі.
5. Почувши Вааса про це, перестав укріпляти Раму, й залишив свою роботу.
6. Тоді цар Аса зібрав усіх юдеїв, і вони забрали з Рами каміння та дерево, що вживав Вааса до укріплення, й укріпили ними Геву й Міцпу.
7. Того часу віщий Ханані прийшов до Аси, юдейського царя, й сказав йому: «За те, що ти покладався на арамійського царя, а не на Господа, Бога твого, військо арамійського царя уникло твоїх рук.
8. Чи ж не мали кушії та лівії величезного війська, колісниць та багато кінноти? Але що ти покладався на Господа, то він і видав їх тобі в руки,
9. бо очі Господні обіймають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком йому віддане. Ти поводився в тому нерозважно, тому й будуть у тебе від цього часу війни.»
10. Розсердився Аса на віщого й вкинув його в тюрму: такий великий був його гнів за те на нього. Аса утискав на той час і деяких з народу.
11. Дії Аси, від перших до останніх, записані у книзі юдейських та ізраїльських царів.
12. Тридцять дев'ятого року свого царювання занедужав Аса на ноги, й ця недуга стала вельми тяжкою, але він і у своїй недузі шукав не Господа, а лікарів.
13. І спочив Аса зо своїми батьками, помер на сорок першому році свого царювання.
14. Його поховали в гробі, що він висік був собі в Давидгороді, і поклали його на ліжку, повному пахощів та мастей, належно зготованих, і запалили на його честь величезне багаття.

Псалми 81:6-10
6. Він це свідоцтво ще для Йосифа поставив, коли виступав проти землі Єгипту. Я чув незрозумілу мені мову:
7. «Я скинув з його плечей ношу, від коша увільнились його руки.
8. Візвав єси до мене в скруті, і я спас тебе; озвався до тебе з громової хмари; Я випробував тебе над Меріва-водами.
9. Слухай, народе мій, я тебе попереджаю: Коли б то ти, Ізраїлю, мене послухав,
10. щоб чужого бога не було у тебе і ти не поклонявся сторонньому богові!

Приповісті 20:24-25
24. Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу?
25. Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”, | а по обіті - розмірковувати.

Діяння Апостолів 16:1-21
1. І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.
2. Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.
3. Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.
4. Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.
5. Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.
6. Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.
7. Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,
8. і, пройшовши Місію, прибули до Троади.
9. Аж тут з'явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»
10. Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.
11. Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,
12. звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії -(римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.
13. Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.
14. А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.
15. Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.
16. Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
17. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
18. Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
19. Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
20. Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
21. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»