A A A A A
Біблія протягом одного року
Червень 27

1 Хроніки 17:1-27
1. Раз якось, коли Давид жив у своїм палаці, сказав він до пророка Натана: “Ось я живу в кедровій палаті, а кивот Господнього союзу під наметом.”
2. Тоді Натан сказав до Давида: “Усе, що в тебе на серці роби, бо з тобою Бог.”
3. І от тієї ж таки ночі надійшло таке слово Боже до Натана:
4. “Піди й скажи моєму слузі Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш мені дім на житло,
5. бо я не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїля, й до цього дня, але переходив з намету до намету, з житла до житла.
6. Скрізь, де б я не ходив з усім Ізраїлем, чи ж я сказав хоч котромунебудь із суддів Ізраїля, яким я наказав пасти мій народ, питаючи: Чому ви не збудуєте мені кедрового дому?
7. Тож і тепер скажи моєму слузі Давидові: Я взяв тебе з пасовиська, від овець, щоб ти був князем над моїм народом, Ізраїлем.
8. Я був з тобою скрізь, куди б ти не ходив; я винищив усіх твоїх ворогів перед тобою. Я зроблю тобі ім'я, як ім'я великих на землі.
9. Я призначу місце для мого народу Ізраїля й насаджу його, і буде він там жити, і його не будуть більше тривожити, і безбожники не будуть більш його тіснити, як колись,
10. за часів, коли я настановив був суддів над моїм народом Ізраїлем. Я впокорю всіх твоїх ворогів. Я сповіщаю тебе, що Господь збудує тобі дім.
11. А як сповниться твій час і ти відійдеш до твоїх батьків, тоді я поставлю після тебе потомка, одного з твоїх синів, і утривалю його царство.
12. Він збудує мені дім, і я утверджу його престол навіки.
13. Я буду йому батьком, а він буде мені сином, і милости моєї не відніму від нього, як відняв був від того, що був перед тобою.
14. Я поставлю його в моєму домі й у моєму царстві повіки, і престол його буде стояти твердо повіки.”
15. Усі ці слова й все це видіння Натан переказав докладно Давидові.
16. Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і промовив: “Хто я, Господи Боже, і що таке мій дім, що ти так високо підніс мене?
17. Та того було ще замало в очах твоїх, Боже; ти говориш про дім твого слуги на далекі часи, ти показав єси мені, Господи Боже, немов би лаву людей, що йде вгору.
18. Що ж іще більше може додати Давид, говоривши з тобою? Ти бо знаєш твого слугу.
19. Господи! Задля твого слуги й із твого серця вчинив єси це велике, щоб виявити всю оту велич.
20. Господи! Нема рівного тобі й немає Бога, крім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми вухами.
21. І який другий народ на землі такий, як твій народ Ізраїль, за яким приходив Бог, щоб визволити його як свій народ, прославити його ім'я великими й страшними ділами, прогнавши поган з-перед твого народу, що його ти визволив з Єгипту?
22. Ти зробив твій народ, Ізраїля, своїм власним народом повіки і ти, Господи, став їхнім Богом.
23. Тож тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дім його, нехай буде непорушним повіки, і вчини, як ти сказав,
24. і нехай звеличиться ім'я твоє повіки, щоб говорили: Господь сил, Бог Ізраїля, - він Бог над Ізраїлем! І дім слуги твого Давида стоятиме твердо перед тобою.
25. А що ти, Боже мій, об'явив твоєму слузі, що збудуєш йому дім, тим то й слуга твій набравсь відваги молитись перед тобою.
26. Оце ж, Господи, ти - Бог, і ти обіцяв твоєму слузі таке добродійство!
27. Тож зволься благословити дім твого слуги, щоб він повіки стояв перед тобою, бо що ти, Господи, поблагословиш, те - благословенне повіки.”

1 Хроніки 18:1-17
1. Після цього Давид побив філістимлян і поневолив їх; він узяв з рук філістимлян Гат і залежні від нього міста.
2. Побив також і моавитян, і моавитяни стали Давидовими рабами, платили йому данину.
3. Потім побив Давид Гададезера, цовського царя, в напрямі до Хамату, аме, як він був у дорозі, щоб утвердити свою владу при ріці Ефраті.
4. Давид забрав у нього 1 000 колісниць, 7 000 кінноти й 20 000 піхоти; він перерізав жили усім коням, що при колісницях, залишивши з них тільки сто.
5. Дамаські арамії прийшли були на допомогу Гададезерові, цовському цареві, але Давид побив 22 000 чоловік.
6. Давид поставив у дамаському Арамі правителів, і арамії стали Давидовими рабами, платили йому данину. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він, було, не обернеться.
7. Давид забрав золоті щити, що були в слуг Гададезера і приніс їх в Єрусалим.
8. А з Тівхати та Куна, міст Гададезера, взяв Давид силу міді. З неї зробив Соломон мідне море, стовпи й мідний посуд.
9. І почув Той, цар Хамату, що Давид побив військо Гададезера, цовського царя,
10. і послав Гадорама, свого сина, до царя Давида, щоб привітати його й поздоровити з тим, що він, воювавши з Гададезером, побив його, - бо Тоу постійно воювався з Гададезером, - і послав посуд золотий, срібний та мідний.
11. І його також цар Давид посвятив Господеві вкупі зо сріблом та золотом, що забрав був у всіх народів: в едоміїв, моавитян, аммоніїв, філістимлян та амалекитян.
12. Авішай, син Церуї, побив 18 000 едоміїв у Соляній долині,
13. і поставив у Едомі правителів, так що всі едомії стали Давидовими рабами. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він, було, не обернеться.
14. Царював Давид над Ізраїлем і чинив суд і справедливість усьому своєму народові.
15. Йоав, син Церуї, був над військом; Йосафат же, син Ахілуда, був окличником;
16. Цадок, син Ахітува, і Авімелех, син Евіятара, були священиками; Шіша був писарем;
17. Беная, син Єгояди, був над керетіями та пелетіями; Давидові ж сини були першими при цареві.

Псалми 78:17-25
17. Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.
18. І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.
19. І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?
20. Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м'яса?»
21. Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.
22. Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.
23. І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,
24. і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.
25. Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.

Приповісті 19:25-26
25. Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.
26. Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.

Діяння Апостолів 8:1-25
1. Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.
2. Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.
3. Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю.
4. Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).
5. Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.
6. А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,
7. бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.
8. Радість же була велика в тім місті.
9. А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.
10. За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік - сила Божа, що її звуть великою.»
11. Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.
12. Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.
13. Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.
14. Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.
15. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,
16. бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса.
17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.
18. Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші
19. і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.»
20. Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.
21. Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.
22. Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;
23. бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.»
24. А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.»
25. Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.