A A A A A
Біблія протягом одного року
Червень 14

2 Царів 15:1-38
1. На двадцять сьомому році Єровоама, ізраїльського царя, Азарія, син Амасії, став юдейським царем.
2. Було йому 16 років, як став царем, і царював 52 роки в Єрусалимі. Мати його звалась Єхолія, з Єрусалиму.
3. Він чинив, що Господеві довподоби, у всьому він поводився, як його батько, Амасія.
4. Тільки ж узвиш не було знесено, народ і далі жертвував і кадив на узвишшях.
5. Господь покарав царя, і він був прокаженим аж до смерти, і жив в окремій кімнаті, тим часом, як Йотам, царський син, був над палацом і чинив суд для народу землі.
6. Решта дій Азарії й усе, що він чинив, записане в літописній книзі юдейських царів.
7. І спочив Азарія із своїми батьками, і поховали його коло батьків у Давидгороді. Замість нього став царем його син Йотам.
8. На тридцять восьмому році Азарії, юдейського царя, став Захарія, син Єровоама, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 6 місяців.
9. Він чинив те, що було Господеві не довподоби, як і батьки його чинили. Він не відступив від гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля.
10. Шаллум, син Явеша, вчинив проти нього змову й замордував його в Ївлеамі, і став царем замість нього.
11. Решта дій Захарії записана в літописній книзі ізраїльських царів.
12. Це й було те слово, що Господь сказав був до Єгу: “Твої потомки сидітимуть на ізраїльському престолі до четвертого покоління.” Так воно й сталось.
13. Шаллум, син Явеша, став царем на тридцять дев'ятому році Уззії, юдейського царя, і царював 1 місяць у Самарії.
14. Менахем, син Гаді, вирушив із Тірци, прийшов у Самарію й замордував там Шаллума, сина Явеша, і став царем на місце його.
15. Решта дій Шаллума, змова, що він учинив, записана у літописній книзі ізраїльських царів.
16. Тоді Менахем зруйнував Тіфсах і вбив усе, що в нім і в його околицях було, починаючи від Тірци, бо не відчинила йому воріт. Він розпанахав усіх вагітних жінок.
17. На тридцять дев'ятому році Азарії, юдейського царя, Менахем, син Гаді, став царем над Ізраїлем і царював 10 років у Самарії.
18. Він чинив те, що було не довподоби Господеві; не відступив віц гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля.
19. За його часів Пул, асирійський цар, напав на край. Менахем дав Пулові 1 000 талантів срібла, щоб він державсь із ним та щоб скріпив у його руці царську владу.
20. Менахем розклав ті гроші на Ізраїля, тобто на всіх заможних людей, по 50 шеклів срібла на кожного чоловіка, щоб дати їх асирійському цареві. І відступив асирійський цар назад, не залишився більш там, у краю.
21. Решта дій Менахема й усе, що він чинив, записано у літописній книзі ізраїльських царів.
22. І спочив Менахем зо своїми батьками. Замість нього став царем його син Пекахія.
23. На п'ятдесятому році Азарії, юдейського царя, став Пекахія, син Менахема, царем над Ізраїлем у Самарії і царював 2 роки.
24. Він чинив те, що Господеві було не довподоби, не відступив від гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля.
25. Його осаул Пеках, син Ремалії, вчинив проти нього змову й убив його на вежі царського палацу в Самарії, маючи при собі 50 чоловік гілеадіїв; а вбивши його, став царем на місце його.
26. Решта дій Пекахії й усе, що він чинив, записано в літописній книзі ізраїльських царів.
27. На п'ятдесят другому році Азарії, юдейського царя, став Пеках, син Ремалії, царем над Ізраїлем у Самарії і царював 20 років.
28. Він чинив те, що Господеві було не довподоби, не відступив від гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля.
29. За часів Пекаха, ізраїльського царя, прийшов Тіглатпілесар, асирійський цар, і завоював Айон, Авел-Бет-Мааху, Янох, Кадеш, Хацор, Гілеад, Галилею, увесь Нафталі-край, а мешканців їхніх одвів в Асирію.
30. Осія, син Ели, вчинив змову проти Пекаха, сина Ремалії й убив його, і на місце його став царем на двадцятому році Йотама, сина Уззії.
31. Решта дій Пекаха й усе, що він чинив, записано в літописній книзі ізраїльських царів.
32. На другому році Пекаха, сина Ремалії, ізраїльського царя, став Йотам, син Уззії, юдейським царем.
33. Було йому 25 років, як став царем, і царював 16 років у Єрусалимі. Мати його звалась Єруша, дочка Цадока.
34. Він чинив те, що було Господеві довподоби; у всьому чинив так, як чинив його батько Уззія.
35. Тільки узвиш не було знесено, народ і далі жертвував і кадив на узвишшях. Це він збудував верхні ворота при Господньому храмі.
36. Решта дій Йотама й усе, що він чинив, записано в літописній книзі юдейських царів.
37. В тому часі почав Господь насилати на Юдею Рацона, арамійського царя, і Пекаха, сина Ремалії.
38. Йотам спочив зо своїми батьками, і поховали його коло його батьків, з місті Давида, його предка. Замість нього став царем його син Ахаз.

2 Царів 16:1-20
1. На сімнадцятому році Пекаха, сина Ремалії, став Ахаз, син Йотама, юдейським царем.
2. Було Ахазові 20 років, як він став царем, і царював він 16 років у Єрусалимі. Він не чинив довподоби Господеві, Богу своєму, як Давид, його предок,
3. а ходив дорогою ізраїльських царів, і навіть сина свого перевів через вогонь, ідучи за гидотами народів, що Господь прогнав був перед лицем синів Ізраїля.
4. Він приносив жертви та воскурення на узвишшях і на горбах і під кожним зеленим деревом.
5. Тоді Рацон, арамійський цар, і Пеках, син Ремалії, ізраїльський цар, двигнулися війною проти Єрусалиму і облягли його, та не могли його завоювати.
6. Того часу едомський цар прилучив Елат назад до Едому й вигнав юдеїв з Елату, а едомії прийшли й осілись там аж по цей день.
7. Тоді Ахаз послав послів до Тіглатпілесара, асирійського царя, сказати: “Я слуга твій і син твій! Прийди й визволь мене з руки арамійського царя та з руки ізраїльського царя, що встали проти мене.”
8. Взяв Ахаз срібло й золото, шо було в Господньому храмі та у скарбницях царського палацу, і послав як дарунок асирійському цареві.
9. Вислухав його асирійський цар і вирушив проти Дамаску, здобув його, одвів мешканців його в Кір, а Рацона вбив.
10. Цар Ахаз пішов у Дамаск назустріч Тіглатпілесарові, асирійському цареві, і побачивши жертовник, що був у Дамаску, послав Ахаз, священикові Урії зразок жертовника та взірець усієї його роботи.
11. Священик Урія спорудив жертовника точнісінько так, як Ахаз наказав був з Дамаску, і спорудив його священик Урія ще перед тим, як цар Ахаз прийшов з Дамаску.
12. А як прийшов цар із Дамаску, подививсь на жертовник, приступив до нього й, зійшовши на нього,
13. приніс на ньому своє всепалення й свою офіру, вилив свою ливну жертву й скропив жертовник кров'ю своїх мирних жертв.
14. Мідний жертовник, що стояв перед Господом, переніс із-перед храму, де він був між новим жертовником та Господнім храмом, і поставив його з боку нового жертовника, на північ.
15. Цар Ахаз дав такий наказ священикові Урії: “На великому жертовнику приноситимеш ранішнє всепалення й вечірню офіру, і всепалення від царя з його офірою, і всепалення всіх людей землі з їхньою офірою та з їхніми ливними жертвами; ти виливатимеш на нього всю кров всепалення й усю кров мирних жертв. Про мідний же жертовник я поміркую.”
16. Священик Урія зробив усе так, як наказав йому цар.
17. Цар Ахаз позривав краї підставок і усунув з них умивальницю; зняв море з мідних биків, що були під ним, і поставив його на кам'яній підлозі.
18. Задля асирійського царя він усунув з Господнього храму критий хідник суботній, що був збудований при храмі, й надвірний вхід для царя.
19. Решта дій Ахаза, що він чинив, записана в літописній книзі юдейських царів.
20. І спочив Ахаз зо своїми батьками, і поховали його коло батьків його в Давидгороді. На місце його став царем його син Єзекія.

Псалми 73:21-28
21. І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені.
22. Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою.
23. Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку.
24. Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.
25. Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.
26. Тіло моє і моє серце знемагають; Бог - скеля мого серця і повіки моя доля.
27. Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе.
28. А мені благо - близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його.

Приповісті 18:20-21
20. Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.
21. Смерть і життя - у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.

Іван 21:1-25
1. По тому Ісус з'явився своїм учням при Тиверіядському морі. З'явився ж так:
2. Симон Петро, Тома, на прізвисько Близнюк, Натанаїл з Кани Галилейської, сини Заведеєві та ще двоє інших його учнів були разом.
3. Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.» А ті йому: «Підемо й ми з тобою.» Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого.
4. А як настав уже ранок, стояв над берегомІсус, та не знали учні, що то - Ісус.
5. Каже до них Ісус: «Дітоньки, чи маєте що з'їсти?» Ті йому відповіли: «Ні.»
6. Тоді він каже до них: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете.» І закинули, та неспроможні були вже і витягнути їх: така була там сила риби!
7. Каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То - Господь!» Симон же Петро, вчувши, що то Господь, підперезав одежу, був бо роздягнений, - та й кинувся в море!
8. А інші учні припливли човном, -були бо неподалеку від землі, ліктів зо двісті, - та й притягнули сіті з рибою.
9. Коли, отже, вийшли на землю, бачать - жар розкладено, а на ньому риба й хліб.
10. І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили.»
11. Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби - сто п'ятдесят три! - і хоч стільки її було, сіті не перервалися.
12. Мовить до них Ісус: «Ходіть но снідати!» І ніхто з учнів не зважився його питати: «Хто ти?» -знали бо, що то Господь.
13. Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж.
14. Це втретє вже з'явивсь Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес.
15. Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» - «Так, Господи, - відрікає той йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!»
16. І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, - відвічає йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!»
17. І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», - то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!
18. Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш.»
19. Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!»
20. І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?»
21. Тож побачивши його Петро, каже Ісусові: «Господи, а цей що?»
22. «Якщо я хочу, - відрікає йому Ісус, - щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!»
23. Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?»
24. Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення - правдиве.
25. Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, - та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь.