A A A A A
Біблія протягом одного року
Може 3

1 Самуїла 8:1-22
1. Як Самуїл постарівся, настановив своїх синів суддями над Ізраїлем.
2. Найстарший його син звався Йоіл, а другий - Авія; ці суддювали в Версавії.
3. Та не ходили його сини його слідами: їх тягло до наживи, вони брали дарунки й кривили правдою.
4. От і зійшлись усі старші Ізраїля, прийшли в Раму до Самуїла
5. і промовили до нього: «Ти вже старий; сини ж твої не ходять твоїми слідами. Настанови, отже, царя над нами, щоб правив нами, як воно діється в усіх народів.»
6. Не вподобалося Самуїлові, що вони сказали так: дай нам, мовляв, царя щоб нами правив! Тим то він помоливсь до Господа,
7. але Господь сказав до Самуїла: «Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули: ні, вони мене відкинули, щоб я не царював над ними.
8. Так само, як завжди поводилися зо мною з того часу, як я їх вивів був із Єгипту, й досі, - покидали мене й служили богам іншим, - отак вони поводяться й з тобою.
9. Та, проте, ти слухай їхній голос; тільки ж попередь їх добре та поясни їм право царя, що царюватиме над ними.»
10. Самуїл переказав усі слова Господні народові, що домагався царя у нього.
11. Він сказав: «Ось яке буде право царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приділить їх собі до колісниць та коней, і вони будуть бігати перед його колісницею.
12. Він настановить собі начальників над тисячами і начальників над півсотнями; звелить їм орати свої ниви та жати хліб свій, і виробляти собі військову зброю та знаряддя до своїх колісниць.
13. Та й дочок ваших він собі візьме за благовонниць, куховарок і пекарок.
14. Поля ваші та виноградники й сади оливні - найкращі - він забере й роздасть своїм слугам,
15. З вашого посіву та винограднику він буде вимагати десятину й роздаватиме її своїм скопцям та слугам.
16. Слуг ваших і слугинь, і щонайкращий скот ваш і ослів ваших він забере й поставить їх для себе до роботи,
17. Дрібну скотину вашу він одесяткує, й самі ви станете його рабами!
18. І коли будете нарікати на вашого царя, що ви ж собі вибрали, Господь тоді вас слухати не буде.»
19. Народ же не хотів слухати Самуїла й мовив: «Ні, хай буде цар над нами!
20. І щоб ми були також як усі народи, і цар наш судив нас, щоб виступав перед нами й провадив наші війни.»
21. Самуїл вислухав усі слова народу й переказав їх Господеві.
22. Господь же сказав до Самуїла: «Вволь їхню волю, постав царя над ними.» І Самуїл звелів мужам ізраїльським: «Ідіте кожен у своє місто.»

1 Самуїла 9:1-27
1. Був чоловік з-поміж веніяминян на ім'я Кіш, син Авієла, син Церора, сина Бехората, сина Афіяха, веніяминянина, - статечний муж.
2. І був у нього син, Саул на ім'я, вродливий молодець. Не було між ізраїльтянами кращого від нього; він головою вищий був над усіма в народі.
3. Зайшли були кудись пустопаш ослиці Кіша, Саулового батька, і каже Кіш до Саула, свого сина: «Візьми з собою одного зо слуг та й іди, шукай ослиць.»
4. Пройшли вони Ефраїм-гори, перейшли й Шаліша-край, і не знайшли нічого. Далі пройшли землю Шаалім - нічого, пройшли землю Веніямина - і не найшли нічого.
5. А як прийшли в землю Цуф, Саул сказав слузі, що був із ним: «Нумо повертаймось додому, щоб, бува, батько замість ослиць та не журився за нами.»
6. Той каже йому: «Дивись, е отут Божий чоловік у цьому місті, чоловік поважаний: усе, що скаже він, так і справдиться. Ходім лишень туди! Хто зна, чи нам чого не вкаже про дорогу, в яку ми пустились?»
7. Саул же до слуги каже: «Гаразд, ходімо! Але що тому чоловікові принести? Хліб у наших торбах вийшов, і гостинця, щоб тому Божому чоловікові принести, в нас немає. Що в нас є?»
8. Слуга відповів Саулові знову: «Дивися, знайшлась у мене четвертина срібного шеклю. Я дам її чоловікові Божому, й він вкаже нам дорогу.»
9. [Колись у Ізраїлі, як хтось ходив питати Бога, то говорив: «Ходімо до видющого», бо той, кого нині звуть пророком, звавсь колись видющим.]
10. Саул сказав своєму слузі: «Добра твоя рада. Ходи, йдемо!» І пішли в місто, де був чоловік Божий.
11. Здіймаючись угору в місто, зустріли вони дівчат, що йшли по воду, й спитали їх: «Чи е тут видюший?»
12. А ті їм відповіли: «Є, він тільки що випередив вас: саме оце прийшов у місто, бо народ має сьогодні жертву на узвишші.
13. Як увійдете в місто, ви його зараз же знайдете, заки він піде на узвишшя, на жертвенне споживання. Народ щойно тоді починає споживати, коли він є. Він бо благословить жертву. Щойно тоді їдять запрошені гості. Тож ідіте нагору, бо тепер його стрінете.»
14. От і пішли вони в місто; та саме як входили через ворота, аж ось і Самуїл виходить їм назустріч, щоб іти на узвишшя.
15. Господь же, за день перед приходом Саула, так сказав Самуїлові на вухо:
16. «Завтра о цій порі пошлю до тебе чоловіка з землі Веніямина: помаж його на князя над моїм народом Ізраїлем. Він визволить народ мій із рук філістимлян, бо я зглянувсь на горе мого люду, що його лемент знявсь до мене.»
17. Як же побачив Самуїл Саула, Господь дав йому зрозуміти: «Це - чоловік, що я про нього говорив до тебе; цей буде панувати над моїм народом.»
18. Тут приступив Саул до Самуїла серед воріт і мовив: «Вкажи мені, будь ласкав, де живе видющий?»
19. Самуїл відповів Саулові: «Я - видющий. Йди поперед мене на узвишшя. Сьогодні ви їстимете зо мною, а взавтра вранці я тебе відпущу й скажу тобі все, що на серці в тебе.
20. Щождо ослиць, що ось уже третій день, як десь пропали, ти не журись, бо вони знайшлися. Бо для кого все щонайкраще в Ізраїлі? Чи ж не для тебе й усього дому батька твого?»
21. Саул відповів: «Чи я ж не веніяминянин, з найменшого коліна Ізраїля, й чи моя родина не найменша з усіх родин коліна Веніямина! Чому, отже, таке до мене говориш?»
22. Узяв Самуїл Саула з слугою й увів їх у світлицю, й дав їм почесне місце між запрошеними, а було їх із тридцять чоловік.
23. Потім Самуїл сказав кухареві: «Подай сюди частину, що я був дав тобі, тую, що я тобі сказав про неї: приховай її у себе.»
24. І приніс кухар задню ногу й хвоста та й поклав перед Саулом, а Самуїл сказав до нього: «Ось те, що було приховане для тебе, лежить перед тобою! їж, бо воно навмисне було приховане для тебе, як я скликав народ.» Тож так того дня Саул їв із Самуїлом.
25. Потім зійшли з узвишшя в місто. Саулові було постелено на покрівлі,
26. й він ліг спати. А насвітанку Самуїл кликнув до Саула на покрівлю: «Вставай, я проведу тебе.» Устав Саул, і вони обидва - він і Самуїл - вийшли з дому,
27. спустились на край міста, й Самуїл озвавсь до Саула: «Звели слузі, щоб випередив нас, ти ж зупинися трохи, й я відкрию тобі Боже слово.»

Псалми 55:9-15
9. Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі.
10. Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті.
11. Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього.
12. Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство.
13. Якби то ворог глузував із мене, я - стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б.
14. А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий,
15. з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку.

Приповісті 15:15-17
15. Усі дні погані в сумного, | веселе ж серце завжди бенкетує.
16. Ліпше трохи в Господньому страсі, | аніж великі скарби у тривозі.
17. Ліпше миска капусти, та з любов'ю, | ніж віл годований, та з ненавистю.

Луки 22:1-23
1. Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2. І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3. Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4. і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5. Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6. І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8. Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
9. Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
10. Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11. і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
12. І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
13. Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15. І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16. бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
17. І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
18. бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
19. І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
20. Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21. Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
23. І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.