Instagram
English
A A A A A
Біблія протягом одного року
Може 12

1 Самуїла 26:1-25
1. Прийшли зіфії з Гівеа до Саула та й кажуть: «Чи ж Давид не ховається на Хахіла-горбі, на краю пустині?»
2. Зібрався Саул і з трьома тисячами чоловік, найдобірнішими з Ізраїля, пішов у Зіф-пустиню шукати там Давида.
3. Саул отаборився на Хахіла-горбі, що на краю пустині, при дорозі, а Давид сидів у пустині. Побачивши ж, що Саул прийшов за ним у пустиню,
4. вислав Давид вивідачів і довідався, що Саул справді прибув.
5. Устав тоді він і прийшов на місце, де Саул отаборився. Бачив Давид те місце, де спав Саул і Авнер, син Нера, начальник його війська: Саул спав серед табору, а люди порозлягались круг нього.
6. Давид звернувсь до Ахімелеха, хеттита, та до Авішая, сина Церуї, брата Йоава, кажучи: «Хто піде зо мною до Саула в табір?» І каже Авішай: «Я піду з тобою!»
7. Прийшли Давид і Авішай І уночі до війська; Саул же лежав посеред табору в сні, а спис його стремить у землі в головах у нього. Авнер же й люди лежать навколо нього.
8. Тоді Авішай і каже до Давида: «Сьогодні Господь видав твого ворога тобі в руки. Тому дозволь, я пристромлю його за одним ударом до землі його ж власним списом! Не треба буде вдаряти вдруге!»
9. Давид же відповів Авішаєві: «Не вбивай його! Хто бо коли наклав руку на Господнього помазаника і зоставсь безвинним?»
10. Далі Давид сказав: «Так певно, як живе Господь: хай Господь сам його поб'є: або на нього його час настане й він умре, або двигнеться в похід і поляже;
11. мене ж нехай Господь боронить, щоб я наклав руку на помазаника Господнього. Ти ж візьми списа, що в головах у нього, і кінву з водою, та й ходімо.»
12. І Давид узяв списа й кінву з водою, що були в головах у Саула, та й пішли собі, й ніхто не бачив, ніхто не знав, і ніхто не прокинувсь; усі спали, бо всіх пойняв глибокий сон від Господа.
13. Тоді Давид перейшов на другий бік, став на верху гори здалека, так що між ними був великий простір,
14. і кликнув Давид до людей та до Авнера, сина Нера: «Не відкликнешся, Авнере?» Авнер же відповів, кажучи: «Хто ти такий, що мене кличеш?»
15. Давид так до Авнера: «Чи ти ж не муж? Хто тобі рівний в Ізраїлі? Чому ж ти не стеріг твого пана - царя? Он хтось із людей пробрався, щоб убити царя, твого пана.
16. Недобра то річ, що ти вдіяв! Так певно, як живе Господь! Ви заслужили смерть, що ви не стерегли вашого пана, Господнього помазаника. Глянь лишень, де царський спис і кінва з водою, що були в головах у нього!»
17. Впізнав Саул голос Давида й каже: «Чи не твій це голос, сину мій, Давиде?» «Так! - каже Давид, - це мій голос, мій пане, царю.»
18. Та й каже далі: «Чого мій пан переслідує свого слугу? Що я вчинив? Чим я провинився?
19. Нехай же мій пан цар вислухає тепер слова свого слуги: якщо Господь настроїв тебе проти мене, хай буде йому приємна пахуча офіра; а коли люди, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнім, бо вони вигнали мене сьогодні, щоб я не мав части в спадкоємстві Господнім, кажучи: Йди, служи чужим богам!
20. Нехай же моя кров не проллється на землю далеко від лиця Господнього! Оце бо цар Ізраїля вийшов чигати на мою душу, як уганяють за куріпкою по горах.»
21. Саул сказав: «Згрішив я! Вернись назад, мій сину, Давиде, зла тобі більш не заподію, тому що душа моя була тобі такою дорогою нині. Я вчинив по-дурному і тяжко провинився!»
22. А Давид відповів: «Ось тут царський спис: нехай хтось із молодців прийде сюди й візьме.
23. Господь заплатить кожному по його справедливості й його вірності: сьогодні Господь видав був тебе в мої руки, та я не хотів накласти руки на помазаника Господнього.
24. Як дорога була мені твоя душа сьогодні, так нехай моя душа буде дорога Господеві, й нехай він визволить мене від усякої напасти.»
25. І сказав Саул до Давида: «Благословенний ти, сину мій, Давиде! Ти й діло зробиш і певно зможеш доконати.» І пішов Давид своєю дорогою, а Саул повернувсь додому.

1 Самуїла 27:1-12
1. Давид сказав сам до себе: «Одного дня таки впаду в руки Саула. І ніщо кращого не зостається мені, як тільки втекти в Філістимлянську землю. Тоді Саул покине мене шукати далі по всій Ізраїльській країні, й я врятуюсь від його руки.»
2. Зібравсь Давид і перейшов - він і шістсот чоловік, що були з ним - до Ахіша, сина Моаха, царя Гату.
3. І пробував Давид із своїми людьми в Гаті в Ахіша - кожний зо своєю родиною: Давид з обома своїми жінками, Ахіноамою з Єзреела і Авігайлою, вдовою по Навалі, з Кармелю.
4. Коли ж Саула повідомили, що Давид утік у Гат, він перестав розшукувати його далі.
5. Давид сказав до Ахіша: «Коли я знайшов ласку в тебе, хай, прошу, мені дадуть місце в якомусь із містечок краю, де б я міг пробувати. Чого б слуга твій мав сидіти в царськім місті коло тебе?»
6. І дав йому Ахіш того ж самого дня Ціклаг. Тому Ціклаг зостався по цей день при царях Юди.
7. Час побуту Давида в Філістимлянськім краю був рік і. чотири місяці.
8. Давид виходив зо своїми людьми і нападав на гешуріїв, гірзіїв і амалекитян: вони бо жили в тій землі, що йде від Теламу аж до самого Шуру і аж до Єгипетського краю.
9. Давид громив край той, не зоставляв живих ні чоловіка, ні жінки, брав лише овець, скот, ослів, верблюдів та одежу й повертався і приходив до Ахіша.
10. І коли Ахіш питав його: «На кого ви сьогодні нападали?» - Давид казав: «На Негев Юдейський», або «На Негев Єрахмаельський» або «На Негев Кенійський.»
11. Ні чоловіка, ані жінки не лишав Давид живими і не приводив їх у Гат, бо думав собі: щоб вони, бува, казав він, не свідчили проти нас: он як, мовляв, чинив Давид! Так він чинив увесь час, як пробував у країні філістимлян.
12. І довіряв Ахіш Давидові, кажучи: «Він зробився зовсім ненависним своєму народові Ізраїля, й тому буде моїм рабом довіку.»

Псалми 60:6-12
6. Тим. що тебе бояться, дав ти знамено, щоб могли втекти від лука.
7. Щоб твої улюблені спаслися, допоможи десницею твоєю і вислухай нас.
8. Бог мовив у своїй святині: «Возрадуюся, розділю Сихем, розміряю Суккот-долину.
9. Мій Гілеад, мій Манассія, і Ефраїм - шолом голови моєї, Юда - моє берло.
10. Моав - мій умивальний посуд; на Едома сандалом моїм кину, над Філістимлянською землею я возликую.»
11. Хто приведе мене до города твердині? Хто приведе мене аж до Едому?
12. Чи ж не ти, Боже, що відкинув нас, і що не виходиш, Боже, з нашими військами?

Приповісті 16:4-5
4. Усе зробив Господь для власної мети, | ба навіть грішника - на день лиха.
5. Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне.

Іван 2:1-25
1. Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова.
2. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів.
3. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема.»
4. Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!»
5. Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть.»
6. Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки.
7. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили їх по вінця.
8. А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного.» Тож понесли.
9. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого
10. і до нього мовив:; «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору.»
11. Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, - тож і учні його увірували в нього.
12. По тому ж подався він у Капернаум, він сам і його мати й брати та учні його, і перебули там декілька днів.
13. Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму
14. і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж.
15. І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав.
16. Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!»
17. Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене».
18. А юдеї озвались і мовили до нього: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?»
19. Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.»
20. Юдеї ж відказали: «Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?»
21. Та він говорив про храм свого тіла,
22. тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.
23. А коли був він на свято Пасхи в Єрусалимі, то численні, бачивши його чуда, які він творив, увірували в його ім'я.
24. Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх,
25. а й потреби не мав, щоб хтось йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині.