A A A A A
Error:
BookNum: 42 Chapter: 18 VerseStart: 43 VerseShouldHave: 42
Біблія протягом одного року
Квітня 26

Суддів 17:1-13
1. Був один чоловік з гори Ефраїм, на ім'я Міхай.
2. Раз якось промовив він до матері своєї: “Ті тисяча сто срібних шеклів, які взято було в тебе й про які ти вирекла була прокльон при мені, це срібло в мене: я взяв їх і оце тобі назад повертаю.” І відказала йому його мати: “Нехай благословить тебе Господь, мій сину!”
3. Коли він повернув матері своїй тисячу сто шеклів срібла, мати його сказала: “Я хочу присвятити від себе це срібло Господеві, хочу зробити з нього для мого сина різьбленого й литого боввана.”
4. І коли він повернув його своїй матері, взяла вона двісті шеклів срібла та й дала золотареві, а той зробив з них різьбленого й литого боввана, щоб поставити в хаті в Міхая.
5. Таким чином мав Міхай у себе божницю, зробив ефод і терафи й посвятив одного свого сина, і той був йому за священика.
6. Того часу не було в Ізраїлі царя й кожний чинив, що йому було довподоби.
7. А був один юнак з Вифлеєму Юдейського, з коліна Юди; він був левіт і перебував там зайдою.
8. Покинув він місто Вифлеєм Юдейський, щоб перебувати, де доведеться, і, подорожуючи, зайшов на Ефраїм-гору, в господу Міхая.
9. І спитав його Міхай: “Звідки йдеш?” А той до нього: “Я - левіт, з Вифлеєму Юдейського; ходжу я, щоб осістись, де доведеться.”
10. Сказав йому Міхай: “Зостаньсь у мене та й будь мені за батька й за священика. Даватиму тобі щороку десять срібних шеклів, повну одежу й харчі.”
11. Пристав левіт на те, щоб жити з ним, і став юнак у нього як один з його синів.
12. Посвятив Міхай левіта, і юнак став у нього за священика й жив у домі Міхая.
13. Сказав Міхай: “Тепер я знаю, що Господь буде доброзичливий до мене, бо маю левіта за священика.”

Суддів 18:1-30
1. Того часу не було царя в Ізраїлі, а Данове коліно шукало собі тоді наділу, де могло б осістись, бо йому й доти ще не випало наділу серед колін Ізраїля.
2. От і послали сини Дана зо свого роду п'ятьох мужів, мужів відважних, з Цори та Ештаолу, щоб обійти й розглянути край. Вони їм наказали: “Ідіть, розглядайте край!” Прибули вони в Ефраїм-гори до господи Міхая й там заночували.
3. А перебуваючи в господі в Міхая, впізнали вони голос молодого левіта, зайшли до нього та й спитали його: “Хто тебе сюди завів? Що ти тут робиш? За чим ти тут?”
4. А той відказав їм: так і так, мовляв, обійшовся зі мною Міхай: найняв мене, щоб я був священиком у нього.
5. Вони його й просять: “Спитай, будь ласка, у Бога, щоб нам знати, чи пощастить нам у дорозі, що оце верстаємо.”
6. Каже до них священик: “Ідіть лишень з миром: дорога, що її верстаєте, Господеві вгодна.”
7. То й пішли собі далі п'ятеро мужів та й дійшли до Лаїшу. Там побачили, як люди живуть безпечно в місті, звичаєм сидонським, тихо та спокійно, нічого їм земного не бракує, й були вони в достатках. Від сидоніїв були вони далеко й із Сирією не мали взаємин.
8. Якже повернулися вони в Цору й Ештаол до своїх братів, ті їх питають: “Із чим ви приходите?”
9. А ті відповіли: “Вставайте, двигнемося на них, бо ми огледіли їх землю: земля справді прегарна! А ви оце сидите безчинно! Не гайтесь довше, хутенько в дорогу, щоб зайняти ту землю!
10. Коли прибудете туди, то знайдете людей безпечних, а землю широку та простору: її віддасть Бог вам у руки, місце, де не бракує нічого з усього того, що земля родить.”
11. І рушили звідти, з Цори й Ештаолу, шістсот озброєних людей з роду Дана.
12. Двигнулися вони й отаборились у Кіріят-Єарім, у Юдеї. Тим і прозивається те місце по цей день Табір Дана - це той, за Кіріят-Єарімом.
13. І звідти пройшли в Ефраїм-гори й прибули до господи Міхая.
14. Тоді озвались ті п'ятеро мужів, що ходили в Лаїш на розвідини землі, й сказали своїм братам: “Чи знаєте, що в цих хатах є ефод і терафи та різьблений і литий бовван? Зміркуйте ж оце, що маєте робити!”
15. І завернувши туди, ввійшли до молодого левіта в хату, тобто в хату до Міхая, та й привітали його.
16. А шістсот чоловік, із синів Дана, у військовій зброї, стояли при вході в ворота.
17. П'ятеро ж мужів, що ходили на розглядини землі, ввійшовши туди, забрали різьбленого боввана, ефод і терафи та й литого боввана й священика. А шістсот людей в повнім бойовім виряді стояли при вході в ворота.
18. І от як ті, що вдерлись у хату Міхая, забрали різьбленого боввана, ефод, терафи й литого боввана, священик спитав їх: “Що то ви робите?”
19. Вони ж йому відказали: “Мовчи, затули рота рукою та йди з нами: будеш нам батьком і священиком. Що бо тобі ліпше: бути священиком у домі одного чоловіка чи бути священиком у цілому коліні й в роді в Ізраїлі?”
20. Зрадів священик і, взявши ефода, терафи та литого боввана, пішов посеред гурту.
21. І повернувшись, пішли вони далі, виправивши дітей, худобу й майно поперед себе.
22. Були вони вже далеко від Міхаєвої хати, коли люди, що жили по сусідніх хатах, зібралися й кинулися навздогінці за синами Дана
23. і стали кричати до них. Ті ж, обернувшися, спитали в Міхая: “Що тобі, що ти з таким гуртом прибув?”
24. А той: “Ви забрали мого бога, Що я собі зробив був, і священика, й пішли геть, нічого не зоставивши мені, та ще й смієте мене питати, що мені?”
25. І відказали йому сини Дана: “Не так то дуже роззявляй на нас свого рота, а то роздратовані люди кинуться на вас, і згинеш, сам ти й ті, що в тебе в хаті.”
26. І пішли собі сини Дана далі. Міхай же, побачивши, що вони дужчі за нього, повернувся та й пішов назад додому.
27. Забравши таким робом те, що зробив був собі Міхай, разом із священиком, що був при ньому, двигнулися вони на Лаїш, на людей тихих та спокійних, і побили їх лезом меча, місто ж вогнем спалили.
28. Ніхто не допоміг їм, бо місто було далеке від Сидону, й не мали вони ні з ким ніяких взаємин. Було воно в долині, що тягнулася до Бет-Рехову. Потім відбудували вони місто й осілись у ньому,
29. і назвали його “Дан”, за іменем предка свого Дана, що був народився в Ізраїля; спершу ж те місто звалось Лаїш.
30. І поставили сини Дана в себе того різьбленого боввана, священиками ж у коліні Дана був Йонатан, син Гершома, сина Мойсея, сам він і сини його, аж по день поневолення краю.

Псалми 51:7-11
7. Я ж у беззаконні народився, й у гріху зачала мене моя мати.
8. Ти любиш правду в серці і в глибині душі мудрости мене навчаєш.
9. Окропи мене іссопом, і я буду чистий, обмий мене, і я над сніг буду біліший.
10. Дай мені відчути радість і веселість, нехай радіють кості, які ти покрушив.
11. Відверни лице твоє від гріхів моїх і зітри усі мої провини.

Приповісті 14:33-35
33. У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.
34. Справедливість підносить народ угору, | а гріх - сором народів.
35. Царська прихильність - розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.

Луки 18:24-43
24. Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25. Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.” 26. А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”
26. Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”
27. Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”
28. Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
29. і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
30. І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
31. Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
32. і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”
33. Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
34. І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
35. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
36. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
37. І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
38. Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
39. Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:
40. “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!”
41. Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”
42. І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.