A A A A A
Біблія протягом одного року
Квітня 12

Ісуса Навина 13:1-33
1. Як же Ісус постарівся та похилився віком, промовив до нього Господь: “Ти вже постарівся й ветхий деньми став, а землі до завоювання лишилося ще багато.
2. Ось який край ще зостанеться: всі філістимлянські області й увесь Гешур-край,
3. від Шіхора, на єгипетськім кордоні, до екронської межі на півночі, що вважається ханаанським - п'ять князів філістимлянських: газський, ашдодський, аскалонський, гатський та екронський, і аввії на півдні;
4. ввесь край ханаанський, від Меари, що належить сидоніям, аж до Афека, до аморійської границі;
5. також край гівліїв і ввесь Ливан, на схід сонця, від Ваал-Гаду під Хермоном-горою, аж до Хамат-входу.
6. Усіх, що живуть у горах, від Ливану до Місрефот-Маїму, усіх сидоніїв я прожену геть з-перед синів Ізраїля. Лиш поділи за жеребом цей край Ізраїлеві в спадщину, як я тобі заповідав.
7. Отож поділи цю землю в спадкоємство дев'ятьом колінам і півколінові Манассії.”
8. Одна бо половина коліна Манассії, а з нею рувимляни та гадії одержали свою спадщину, що дав їм Мойсей на тім боці Йордану, на схід сонця; так як дав їм Мойсей, слуга Господній:
9. від Ароеру, що на краю Арнон-потоку, і міста, що серед долини та все Медва-поділля аж до Дівону;
10. і всі міста Сихона, царя аморійського, що царював у Хешбоні, до границі аммоніїв;
11. Гілеад, Гешур-край, та Мааха-край, і всю Хермон-гору, та й увесь Башан до Салхи;
12. усе царство Ога в Баша-ні, що царював у Аштароті та Едреї. Він був лишився останнім із рефаїв. Та Мойсей побив їх і повиганяв їх.
13. Але сини Ізраїля не прогнали гешуріїв, ані маахіїв, тому й сидять вони між Ізраїлем по цей день.
14. Лише Леві-колінові не дав він ніякої спадщини: сам Господь, Бог Ізраїля, - це його спадщина, як він йому обітував був.
15. Дав отже Мойсей коліну Рувима уділ по їхніх сім'ях.
16. Земля ж їхня була від Ароера, що на краю Арнон-долини і міста серед долини, і всю високорівню коло Медви,
17. Хешбон і всі його міста, що на високорівні: Дівон, Бамот-Ваал і Бет-Ваал-Меон,
18. Ягцу, Кедемот і Мефаат,
19. Кіріятаїм, Сівму і Церет-Шахар на горі долини,
20. і Бет-Пеор і Пізга-узгір'я і Бет-Єшімот,
21. і всі міста високорівні, усе царство Сихона, царя аморійського, що царював у Хешбоні, що його вбив Мойсей разом з мідіянськими князями: Евієм, Рекемом, Цуром, Хуром і Ревою, Сихоновими вождями, які жили в цій землі.
22. А Валаама, віщуна, сина Беора, вбили сини Ізраїля мечем разом з іншими, що їх були повбивали.
23. Границею синів Рувима був Йордан. Таке було спадкоємство синів Рувима, за їхніми родами, за містами та їхніми селами.
24. Мойсей наділив і коліно Гада, синів Гада, за їхніми сім'ями.
25. Земля їхня була: Язер і всі міста гілеадські, та половина землі аммоніїв до Ароера, що перед Раббою,
26. та від Хешбону, до Рамат-Міцпи й Бетоніму, і від Маханаїму до границь Девіру.
27. В долині ж: Бет-Харам, Бет-Німра, Суккот і Цафон, останок царства Сихона, царя хешбонського, і Йордан як границя аж до краю Кіннерет-моря на тім боці Йордану, на сході.
28. Це спадщина синів Гада, за їхніми родами, за містами та за селами.
29. Дав Мойсей і півколінові Манассії за їхніми сім'ями; і то було для півколіна синів Манассії за їхніми сім'ями.
30. Земля їхня була: від Махнаїму, увесь Башан, усе царство Ога, царя башанського й усі села Яіра в Башані, шістдесят міст.
31. А половина Гілеаду, Аштароту і Едреї, міста царства Ога в Башані, дісталися синам Махіра, сина Манассії, тобто половині синів Махіра, за їхніми сім'ями.
32. Це були наділи, що їх роздав Мойсей у спадщину в степах моавських, по тім боці Йордану, біля Єрихону, на схід сонця.
33. Колінові ж Леві не дав Мойсей ніякого спадкоємства: Господь, Бог Ізраїля, - то його спадщина, як він був обіцяв їм.

Ісуса Навина 14:1-15
1. От що одержали сини Ізраїля в Ханаан-землі в уділі, що їх поділили між ними Єлеазар священик, Ісус Навин та старші родів у колінах Ізраїля.
2. Приділили вони їм уділи жеребом, як наказав Господь через Мойсея, для дев'ятьох колін і півколіна,
3. бо двом колінам і півколіну дав був Мойсей наділи по тім боці Йордану, а левітам не дав ніякого наділу між ними.
4. Від синів Йосифа пішло двоє колін, Манассії та Ефраїма, а левітам не дали ніякої частки в краю, тільки міста, щоб у них жити, та пасовись ка, що належали до них, для стад їхніх та для отар їхніх.
5. Як заповідав Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля, і поділили землю.
6. Тоді сини Юди приступили до Ісуса в Гілгалі, і Калев, син Єфунне, кенізій, промовив до нього: “Ти знаєш, що сказав Господь Мойсеєві, чоловікові Божому, про мене і про тебе в Кадеш-Барне.
7. Сорок років було мені, як послав мене Мойсей, слуга Господній, з Кадеш-Барне на розглядини краю, і я приніс йому вістку за щирим переконанням моїм.
8. І тоді як земляки мої, що ходили зо мною, пригноблювали дух у людей, я був повнотою слухняним супроти Господа, Бога мого.
9. Того дня Мойсей заклявсь так: Земля, по якій ступали твої ноги, буде тобі й твоїм нащадкам у спадщину повіки, бо ти був цілковито слухняним супроти Господа, Бога мого.
10. Оце ж Господь зберіг мене живим, за своїм словом, отих сорок п'ять років від того часу, як він сказав Мойсеєві це слово, тим часом як Ізраїль блукав у пустині. І ось тепер мені вісімдесят п'ять років;
11. але я й досі почуваю себе таким сильним, як і тоді, коли Мойсей посилав мене на розглядини. Як бувало колись, так і нині моя снага така сама, чи то як треба воювати, чи то сюди або туди ходити.
12. Тож дай мені тепер цю гору, що Господь того дня був говорив про неї, бо ти чув того дня, що там живуть анакії, й міста там великі та укріплені; та, може, Господь буде зо мною, і я вижену їх, як Господь сказав був.”
13. Благословив його Ісус і дав Хеврон Калевові, синові Єфунне, в наділ.
14. Тим то й діставсь Хеврон Калевові, синові Єфунне, кенізієві, в спадщину по цей день, бо він був повнотою слухняним супроти Господа, Бога Ізраїля.
15. Хеврон же звався перше Кіріят-Арба; Арба був найбільшим з анакіїв. І втихомирилась від війни земля.

Псалми 44:20-26
20. коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.
21. Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,
22. то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.
23. Тажчерез тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.
24. Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!
25. ому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?
26. Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.

Приповісті 14:3-3
3. В устах дурного - бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.

Луки 11:1-28
1. Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: “Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів.”
2. А він до них промовив: “Коли ви молитесь, кажіть: Отче, нехай святиться твоє ім'я, нехай прийде твоє Царство.
3. Дай нам кожного дня наш хліб щоденний.
4. І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу.”
5. Далі до них промовив: “Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі Та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби,
6. бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати,
7. а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, -
8. кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує.
9. Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять.
10. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
11. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку?
12. Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона?
13. Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”
14. Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди.
15. Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.”
16. Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба.
17. А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде.
18. Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, - як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів.
19. Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями.
20. Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство.
21. Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці.
22. Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич.
23. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.
24. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов.
25. І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним.
26. І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.”
27. Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.”
28. А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”