Instagram
English
A A A A A
Біблія протягом одного року
Марш 6

Числа 9:1-23
1. Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:
2. “Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.
3. Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.”
4. І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.
5. І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.
6. Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона
7. і мовили до них: “Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?”
8. І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.”
9. І Господь промовив до Мойсея.
10. “Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.
11. Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,
12. так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.
13. Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.
14. Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.”
15. Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум'я над храминою, і так було аж до ранку.
16. Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум'я.
17. І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.
18. За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.
19. І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.
20. Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.
21. А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.
22. Або два дні, або місяць, або й довше - як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.
23. За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.

Числа 10:1-36
1. Господь промовив до Мойсея:
2. “Зроби собі дві срібні сурми; кованої роботи зробиш їх, і будуть тобі на те, щоб скликати громаду і щоб знімати табір.
3. Коли засурмлять в обидві, то зійдеться до тебе вся громада коло входу в намет зборів.
4. А коли засурмлять тільки в одну, то зберуться до тебе князі, тисяцькі Ізраїля.
5. Коли засурмите на поготівля, двигнуться табори, розташовані на схід.
6. А коли засурмите на поготівля вдруге, вирушать табори, що на південь. Сурмитимуть на сполох, коли рушатимуть у дорогу.
7. Сурмитимете і тоді, коли треба буде скликати всю громаду, та тільки не так, як на поготівля.
8. Сурмитимуть же сини Арона, священики, в сурми, і вони будуть вам для повсякчасного вжитку в ваших поколіннях.
9. Коли підете, у вашому краї, проти ворога, що натискає на вас, то засурмите в сурми на сполох, і згадається про вас перед Господом, Богом вашим, і врятуєтеся від ворогів ваших.
10. І за днів радощів ваших, і на свята ваші, і коли з'являтиметься молодик, сурмитимете ви в сурми при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших; і вони нагадуватимуть про вас перед Богом вашим: я - Господь, Бог ваш.”
11. Другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця знялася хмара вгору над храминою свідоцтва.
12. І сини Ізраїля рушили в мандри Синай-пустинею, і спинилась хмара у Паран-пустині.
13. Рушили, отже, вперше на наказ Господній через Мойсея.
14. Першим рушив прапор табору синів Юди, за полками їхніми; над військом його був Нахшон, син Амінадава.
15. А над військом коліна синів Іссахара був Натанаїл, син Цуара.
16. Над військом же коліна Завулона був Еліяв, син Хелона.
17. І коли храмину було розібрано, вирушили сини Гершона й сини Мерарі, несучи її.
18. Потім вирушив прапор табору Рувима, за полками їхніми; над військом його був Еліцур, син Шедеура.
19. Над військом же коліна синів Симеона був Шелумієл, син Цурішаддая.
20. А над військом коліна синів Гада був Еліясаф, син Реуела.
21. Рушили й Кегатії, що несли святі речі, тож поки вони прийшли, інші вже поставили були храмину.
22. По тому вирушив прапор табору синів Ефраїма, за полками їхніми; над військом їхнім був Елішама, син Амігуда.
23. А над військом коліна синів Манассії був Гамлієл, син Педацура.
24. Над військом же коліна Веніямина був Авідан, син Гідоні.
25. Потім вирушив прапор табору синів Дана, що був іззаду, мов сторожа всім таборам, за полками їхніми; над його військом був Ахієзер, син Амішаддая.
26. Над військом же коліна синів Ашера був Пагієл, син Охрана.
27. А над військом коліна синів Нафталі був Ахіра, син Енана.
28. Такий був похідний лад синів Ізраїля, коли вони рушили в дорогу.
29. Мойсей сказав до Ховава, сина Реуела, мідіянина, свого тестя: “Ми простуємо до того місця, про яке мовив Господь: Я його дав вам. - Ходи з нами, і добре тобі буде серед нас, бо Господь обіцяв добро Ізраїлеві.”
30. А той до нього й каже: “Не піду я з вами, я піду радше в мою землю, в мій рідний край.”
31. Мойсей і каже: “Не покидай нас, прошу тебе, ти бо знаєш, де нам ставати табором у пустелі, то й будеш нам очима.
32. Тож як підеш із нами, то ті блага, які вчинить нам Господь, ми вчинимо й тобі.”
33. І двигнулися вони від Господньої гори три дні дороги, і кивот Господнього завіту йшов три дні дороги перед ними, щоб знайти їм місце для постою.
34. І хмара Господня була над ними вдень, коли рушали вони табором.
35. А як рушав ковчег, мовив Мойсей: “Устань, Господи! Нехай розсипляться вороги твої! Нехай розбіжаться від обличчя твого ті, що ненавидять тебе!”
36. Коли ж ставав, то Мойсей мовив: “Спочинь, Господи, серед незліченних тисяч Ізраїля!”

Псалми 31:6-14
6. В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже.
7. Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю.
8. Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи
9. і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги.
10. Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро.
11. Життя моє виснажується в горі літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали.
12. Я став сміховиськом усім моїм противникам і ганьбою моїм сусідам, страховищем моїм знайомим; хто мене бачить надворі, втікає від мене.
13. Мене, немов мерця, забуто в серці; я став, немов розбитий посуд.
14. Бо чув я нашіптування багатьох, страхіття навколо; коли вони разом змовлялися на мене, і замишляли відібрати життя в мене.

Приповісті 11:7-11
7. Умре безбожний, загине і його надія; | сподівання сильних змарнується.
8. Праведник з біди спасеться, | замість нього ж влетить у неї безбожник.
9. Устами нечестивий губить свого ближнього; | праведники своїм знанням спасуться.
10. Як праведним щастить, радіє місто; | як гинуть грішники, веселі крики лунають.
11. Благословенням праведників місто йде угору, | устами грішників - занепадає.

Марк 9:30-50
30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав.
31. Навчав бо своїх учнів і казав їм: "Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб'ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне."
32. Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати.
33. І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: "Про що ви сперечалися дорогою?"
34. Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший.
35. Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: "Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою."
36. Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них:
37. "Хто прийме одне з таких дитят в моє ім'я, - мене приймає; а хто мене приймає, - не мене приймає, а того, хто послав мене."
38. Йоан же сказав до нього: "Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім'ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, - не ходить бо з нами."
39. Ісус же мовив: "Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім'ям і міг би незабаром мене лихословити.
40. Бо хто не проти нас, той за нас.
41. Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди.
42. Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.
43. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний,
44. де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
45. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло,
46. де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
47. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло,
48. де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49. Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться.
50. Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!"