A A A A A
Біблія протягом одного року
Марш 13

Числа 23:1-30
1. І каже Валаам до Балака: “Споруди мені тут сім жертовників і напоготов семеро бичків та семеро баранів.”
2. Вчинив Балак, як повелів Валаам, і принесли Балак з Валаамом по бичкові й по баранові на кожному жертовнику.
3. І каже Валаам до Балака: “Стань біля твого всепалення, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, тож те, що покаже він мені, оповім тобі.” І пішов собі на голий верх гори.
4. Вийшов Бог назустріч Валаамові; Валаам і каже до нього: “Приготував я сім жертовників і приніс бичка й барана на кожному жертовникові.”
5. І вклав Господь в уста Валаамові слова й мовив: “Повернися до Балака та й скажеш йому так.”
6. Повернувся він до нього, аж ось він стоїть коло свого всепалення, сам він і всі князі моавські.
7. Тож заходився він віщувати та й каже: “З Араму привів мене Балак, цар моавський, із гір, що на сході: Йди, проклени мені Якова, йди, заклени Ізраїля.
8. Та як мені проклинати того, кого не прокляв Бог? Як заклинати того, кого Господь не закляв?
9. Зверху скелі бачу його я, з високих гір на нього дивлюся. Ось народ, що окремо живе, що не до лічби з людьми іншими.
10. Хто порох Якова полічив би? Хто порахував би Ізраїля чвертку? Коли б мені та смертю праведних померти, коли б то кінець мій такий був, як їхній!”
11. Отож Балак до Валаама: “Що вчинив єси зо мною? Проклясти ворогів моїх узяв я тебе, ти ж їх благословляєш!”
12. Той же відповів: “А хіба я не повинен пильнувати, щоб теє говорити, що Господь мені в уста вклав?”
13. Тоді Балак до нього й каже: “Йди зо мною на інше місце; звідти побачиш тільки край народу, усього ж його не побачиш; проклени мені звідти.”
14. І вивів його на Чатівницьке поле, на верх гори Пізга, спорудив там сім жертовників і приніс бичка й барана на кожному жертовникові.
15. І каже до Балака: “Постій тут коло твого всепалення, а я піду назустріч Богові.”
16. Вийшов Бог назустріч Валаамові, вклав йому слова в уста й мовив: “Повернися до Балака та й повідаєш йому так.”
17. Повернувсь він до нього, аж ось той стоїть біля свого всепалення, і князі моавські з ним. Балак його й питає: “Що сказав Господь?”
18. І став той віщувати й мовив: “Устань, Балаку, слухай, припади вухом до мене, Ціпорів сину!
19. Бог не людина, то й не рече неправди, не чоловік він, то й не має чого каятись. Чи може ж він твердити, а ділом не ствердити? Чи може сказати, а не доказати?
20. Тож таке веління благовістити я мушу: він поблагословив, а я не відкличу.
21. Бо немає у Якова неправди, гріха на Ізраїлі немає. Госдодь, його Бог, із ним, величний володар у нім перебуває.
22. Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний.
23. Немає в Якова, нема чарування, не знане в Ізраїлі ворожіння; свого часу буде провіщено Якову та Ізраїлю, що Бог творитиме.
24. Ось люд, що встає, неначе та левиця, що зводиться вгору, мов той лев; не ляже він перше, ніж пожере здобич та крови нап'ється з убитих.”
25. І каже Балак Валаамові: “Краще вже й не проклинай його. Але й не благослови!”
26. Відповів Валаам Балакові, кажучи: “Чи я ж тобі не казав, усе, що промовить Бог, я мушу зробити?”
27. Тоді Балак до Валаама: “Ходімо, візьму тебе ще в інше місце. Може ж, Богові буде вгодно, щоб ти прокляв мені його звідти.”
28. І взяв Балак Валаама з собою на верхів'я Пеора, що височить понад сухим степом.
29. І каже Валаам Балакові: “Споруди мені тут сім жертовників і споготов мені тут семеро бичків та семеро баранів.”
30. І зробив Балак, як сказав Валаам, і приніс бичка й барана на кожному жертовнику.

Числа 24:1-25
1. Валаам же побачив, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, тож не пішов він уже, як перед тим, назустріч віщуванням, а обернувсь обличчям до пустелі.
2. А підвівши Валаам очі, уздрів Ізраїля, що таборився за колінами; і зійшов на нього дух Божий,
3. і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима;
4. слово того, що чув глагол Божий, що бачить видіння Всемогутнього, що падає і прозріває.
5. Що за красні, Якове, намети в тебе, - Ізраїлю, твої оселі!
6. Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні садженці, немов оті кедри, що над водою.
7. Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо.
8. Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває.
9. Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, - хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.”
10. Запалав Балак гнівом на Валаама, сплеснув руками та й каже: “Проклясти ворогів моїх я покликав тебе, а ти ось утретє те тільки й робиш, що їх благословляєш.
11. Геть забирайся у свій край! Мав я на думці гарно тебе вшанувати, та ось Господь не судив тобі тую честь.”
12. А Валаам і каже до Балака: “Хіба ж я вже посланцям, що ти посилав був по мене, не сказав:
13. навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, я не переступив би наказ Господній, не вчинив би щось добре чи лихе з власної волі, а сказав би те лише, що Господь до мене промовив.
14. Та ось тепер, коли пускаюсь я в дорогу до мого народу, - ходи, об'явлю тобі, що народ отой зробить із твоїм у майбутньому.”
15. І заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, - слово мужа з одкритими очима;
16. слово того, який чує глагол Божий, який знає про задуми Всевишнього, який бачив видіння Всемогутнього, що і падає, і прозріває.
17. Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета.
18. Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, - Ізраїль же зійде вгору.
19. Нащадок Якова панувати стане і знищить з міста те, що лишилось.”
20. І уздрів він Амалека й заходився далі віщувати, мовивши: “Хоч Амалек і первенець між народами, але загине він навіки.”
21. Далі добачив Кенія і знову почав віщувати: “Сильний твій осідок, гніздо твоє лежить на скелі.
22. Але Кеній загине, Ашур полонить тебе.”
23. І віщим нарешті духом промовив: “Ой горе тим, хто залишиться живий, коли Бог оте здійснить!
24. Припливуть від хеттитів судна, підіб'ють Ашура, підіб'ють Евера, тож так само й він навіки загине.”
25. Устав Валаам та й пішов собі й повернувся до свого краю. А й Балак пішов своєю дорогою.

Псалми 33:18-22
18. Ось очі Господа на тих, що його бояться, що уповають на його ласку,
19. щоб рятувати їхнє життя від смерти і живити їх у голоднечі.
20. Душа наша Господа чекає; він - наша допомога, щит наш.
21. Ним веселиться наше серце, бо на святе його ім'я ми уповаєм.
22. Нехай твоя ласка, Господи, буде над нами, бо ми надіємось на тебе.

Приповісті 11:27-27
27. Хто добра шукає, той знаходить ласку; | а хто шукає лиха, над тим воно сходить.

Марк 13:1-20
1. І як виходив із храму, каже йому один з його учнів: "Учителю, поглянь, що за каміння, що за будівля!"
2. Ісус же сказав до нього: "Бачиш оці будівлі великі? Не лишиться тут каменя на камені, якого б не перевернули."
3. Як же він сидів на горі Оливній, проти храму, Петро, Яків, Йоан та Андрій спитали його насамоті:
4. "Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має здійснитися?"
5. Тоді Ісус почав до них промовляти: "Вважайте, щоб ніхто не обманув вас.
6. Багато прийде під моїм ім'ям, і вам казатимуть: Це я, - і багатьох зведуть.
7. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець.
8. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя.
9. Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене - їм на свідоцтво.
10. А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам.
11. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий.
12. Брат видасть на смерть брата, батько - дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють.
13. І ненавидітимуть вас усі за моє ім'я. Та хто витримає до кінця, - той буде спасенний.
14. А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, - хто читає, хай розуміє! - тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори;
15. хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї;
16. а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу.
17. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час.
18. Моліться, щоб це не сталося зимою!
19. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде.
20. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні.