A A A A A
Біблія протягом одного року
Грудень 8

Осія 7:1-16
1. Як я хотів Ізраїля лікувати, виявилась провина Ефраїма й злоба Самарії; вони бо брехню чинять; злодій вдирається до хати, а розбишак ватага грабує ззовні.
2. Вони ж у серцях своїх не кажуть, що я пригадую усю їхню злобу. Тепер їх обгорнули навкруги їхні власні злі вчинки, - вони перед обличчям у мене.
3. Вони своєю злістю царя розвеселяють, - князів обманами своїми.
4. Всі вони перелюбці, як піч, розпалена пекарем, який перестає підкладати до вогню, коли замісить тісто, доки воно не вкисне.
5. У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями.
6. Бо серце їхнє, неначе піч, палає при їхній змові; їхній гнів усю ніч дрімає, а вранці горить палаючим вогнем.
7. Усі вони, мов піч, розгарячились, і пожирають своїх суддів. Усі царі їхні впали, ані один з них мене не взиває.
8. Ефраїм? Таж він з народами змішався; Ефраїм став, мов паляниця не обертана.
9. Чужинці поїдають його силу, а він того й не знає. На ньому вже посивіло волосся, а він того й не знає.
10. Гордість Ізраїля свідкує проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого, і неуважні на все те, його не шукають.
11. Ефраїм став, мов та голубка проста, нерозумна: кличе Єгипет, іде в Асирію.
12. Куди б вони не йшли, я мою сіть на них закину, зведу їх наниз, мов птаство піднебесне; я їх скараю за їхню злобу.
13. Горе їм, бо утекли від мене; погибіль їм, бо вони проти мене збунтувались. Я визволив би їх, та вони брехні говорять проти мене.
14. Вони до мене не взивають своїм серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Надрізують себе з-за пшениці й мусту, бунтують проти мене.
15. Хоч я вправляв, скріпляв їх руки, та вони зло видумували проти мене.
16. Вони повертаються, але не вгору, і стали, мов той лук зрадливий. Поляжуть від меча князі їхні з-за язика свого пихатого: це буде насміхом над ними в Єгипетському краю.

Осія 8:1-14
1. Приклади сурму до твого рота, - мов сторож Господнього дому, за те, що вони порушили союз мій і від закону мого відступили.
2. Вони взиватимуть до мене; «Боже мій, ми ж тебе знаємо, ми - Ізраїль!»
3. Ізраїль добро геть відкинув, ворог буде за ним гонитися.
4. Вони царів настановили, та не від мене; князів собі робили, а я про те не відав.
5. Твого бичка, о Самаріє, я відкинув; гнів мій на них палає; докіль вони очиститись не зможуть?
6. Бо він від Ізраїля походить: то ремісник зробив його і він - не Бог. На тріски розлетиться бичок самарійський.
7. Вони бо сіють вітер і пожнуть бурю: на їхньому стеблі нема колосся, муки воно не вродить; а як і вродить, то чужі його поглинуть.
8. Поглинутий Ізраїль! Тепер він став поміж народами, немов посудина безвартна.
9. Вони бо пішли до Ашшура, - немов дикий осел, самітний, одинокий - Ефраїм найняв собі коханців.
10. Та хоч вони поміж народами їх наймуть, я їх тепер зберу докупи і вони почнуть зменшуватись від тягару царя та князів.
11. Ефраїм намножив собі жертовників, щоб грішити; жертовники й були для нього, щоб грішити.
12. Хоч би я написав йому і тьму моїх законів, - вони б їх за щось чуже вважали!
13. Їм жертви довподоби. Нехай жертвують м'ясо й споживають! А Господові вони не вгодні. Тепер він пригадає їхню несправедливість і за гріхи їх покарає: вони повернуться у Єгипет.
14. Ізраїль бо Творця свого забув, палаців собі набудував. Та й Юда намножив укріплених міст; та я пошлю вогонь на його міста, й він пожере його твердині.

Псалми 139:7-12
7. Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?
8. Зійшов би я на небо - ти там єси, ліг би я у Шеолі - і там ти.
9. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, -
10. і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
11. Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», -
12. та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!

Приповісті 29:20-20
20. Чи бачив ти чоловіка, прудкого до розмови? | На дурня більш надії, ніж на нього.

2 Івана 1:1-13
1. Старший - вибраній пані та її дітям, що їх я люблю у правді і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду,
2. задля правди, що перебуває в нас і буде повік з нами.
3. Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові.
4. Я зрадів вельми, що знайшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли.
5. І тепер прошу тебе, пані, не щоб я нову заповідь тобі писав, а ту, що маємо від початку: любімо одні одних!
6. Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. А заповідь ця, як ви то чули від початку: щоб ви в любові жили.
7. Багато бо спокусників поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Той то є спокусник і антихрист.
8. Зважайте ж на себе, щоб не втратити те, що ми заробили, а прийняти повну нагороду.
9. Кожен, хто забігає наперед і не тримається Христового вчення, той не має Бога. Хто ж перебуває в цьому вченні, той Отця і Сина має.
10. Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте.
11. Бо хто його вітає, той бере участь у його лихих вчинках.
12. Чимало мав я до вас писати, та не хотів на папері й чорнилом, але надіюсь прийти до вас і усно з вами поговорити, щоб радість ваша була повна.
13. Вітають тебе діти сестри твоєї вибраної.