A A A A A
Error:
BookNum: 32 Chapter: 1 VerseStart: 17 VerseShouldHave: 16
Біблія протягом одного року
Грудень 18

Йона 1:1-17
1. Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая:
2. «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.»
3. Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа.
4. Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись.
5. Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко.
6. І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.»
7. І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.
8. І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»
9. Він відповів їм: «Я - єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.»
10. Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» - довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався.
11. Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.
12. Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.»
13. І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.
14. Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.»
15. Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.
16. Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.
17. Господь наготував велику рибу, щоб вона проглинула Йону. І пробув Йона. в нутрі риби три дні й три ночі.

Йона 2:1-10
1. З нутра риби Йона почав молитися до Господа, Бога свого.
2. Він мовив: «У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос.
3. Ти кинув мене у безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі твої буруни й твої хвилі пройшли надо мною.
4. Я мовив: Відкинутий я з-перед очей у тебе! А все ж таки я знову глядітиму на святий храм твій.
5. Води мене обняли аж по горло, безодня мене оточила, водорість голову мені повила.
6. Аж до стіп гір спустивсь я; земля засувами повік мене замкнула, але ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже.
7. Коли моя душа в мені умлівала, про Господа згадав я, і моя молитва долинула до тебе, до храму до святого твого.
8. Тії, що пустих марнощів пильнують, кидають власну ласку.
9. Я ж голосом подяки принесу тобі жертву. Чим я обрікся, те я виконаю. Від Господа спасіння.»
10. І надійшло слово Господнє до Йони вдруге:

Йона 3:1-10
1. «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі.»
2. Устав Йона й пішов за Господнім словом, у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи.
3. І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об'явив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована.»
4. І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого.
5. Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі.
6. Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці - нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити.
7. Та щоб усі - від людини до скотини -понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх.
8. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?»
9. Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, - і не вчинив його.
10. І не вподобалось те Йоні вельми; запалав він гнівом,

Йона 4:1-11
1. і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи! Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу; знав бо, що ти - Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом.
2. Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити.»
3. А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?»
4. Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста. Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом.
5. А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. Йона вельми зрадів тикві.
6. Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв'якові, й він підточив тикву й вона всохла.
7. А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити.»
8. Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердивсь через тикву так слушно, хоч би й умерти.»
9. Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, - що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.
10. А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, - й худоби безліч?»
11. Давида. Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці.

Псалми 144:1-8
1. Він моя милість і моя кріпость, моя твердиня і мій визволитель; мій щит, - і я до нього прибігаю. Він підбиває народи під мене.
2. Господи, що таке людина, що ти піклуєшся про неї, син чоловічий, - що думаєш про нього?
3. Людина схожа на подих, дні її, мов ота минуща тінь.
4. Господи, прихили твоє небо й зійди! Діткнись до гір, - і вони задимують.
5. Заблискай блискавкою і розсип їх, стріли твої пусти й збентеж їх!
6. Простягни з вишніх твою руку, спаси мене і вирятуй мене від вод великих, від рук чужинців,
7. уста яких промовляють брехнею, правиця яких - правиця клятвопорушна.
8. До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.

Приповісті 30:6-9
6. Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:
7. неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,
8. щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | - або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.
9. А коли відкрив печать сьому, настало безгоміння на небі, на якої півгодини.

Одкровення 8:1-13
1. І я бачив сім ангелів, що перед Богом стояли, і їм дано сім сурем.
2. І ангел інший прийшов і став при жертовнику, маючи золоту кадильницю, і дано йому тиміяму множини, щоб поклав з молитвами всіх святих на жертовник золотий, що перед престолом.
3. І піднісся дим тиміяму з молитвами святих, від руки ангела, перед Богом.
4. Потім узяв ангел кадильницю і наповнив її огнем із жертовника, і поверг на землю: і постали громи і голоси і блискавиці і землетрус.
5. І сім ангелів, що мали сім сурем, приготувалися сурмити.
6. Перший посурмив, і настав град і вогонь, змішані з кров'ю, і кинуто їх на землю: і третина землі згоріла, і згоріла третина дерев, і вся трава зелена згоріла.
7. І другий ангел посурмив, і мов гора велика, огнем розпалена, була кинута в море: і стала третина моря - кров'ю,
8. і вимерла третина створінь, що живуть у морі, і третина кораблів -зруйнована.
9. І третій ангел посурмив, і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип, і впала на третину річок і на джерела вод.
10. Ім'я зорі мовиться - «полин»; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод, бо прогіркли.
11. І четвертий ангел посурмив, і вражено третину сонця і третину місяця, і третину зірок, щоб затьмилася третина їх, і день щоб не світив третину свою і ніч - так само.
12. І я бачив, і чув, одного орла, що летів посеред неба, говорив голосом гучним: Горе, горе, горе тим, які живуть на землі, від решти голосів сурмних - трьох ангелів, котрі зараз посурмлять.