A A A A A
Біблія протягом одного року
Січень 26

Вихід 1:1-22
1. Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю:
2. Рувим, Симеон, Леві, Юда;
3. Іссахар, Завулон та Веніямин;
4. Дан та Нефталі, Гад та Ашер.
5. А всіх осіб, що були народились від Якова, було душ сімдесят, коли Йосиф був уже в Єгипті.
6. І вмер Йосиф і всі брати його, і ввесь рід той.
7. Ізраїльтяни розплодилися й розрослися та намножилися й окріпли так сильно понад міру, що край був наповнився ними.
8. А настав тоді новий цар над Єгиптом, що не знав Йосифа.
9. І каже своєму народові: "Бачте! Ізраїльтяни, - вони численніші, вони сильніші від нас.
10. Нумо ж візьмімся до них мудро, щоб не намножились та щоб, як вибухне війна, не пристали до ворогів наших та не стали воювати на нас і не пішли собі геть з краю."
11. І поставлено над ними доглядачів при роботах, щоб допікати їм новими тягарами; і будували вони фараонові міста-зерносховища Пітон і Рамсес.
12. Але що більш їх гнітили, то дедалі більш намножувалися вони та розросталися, отож єгиптяни занепокоїлись з приводу синів Ізраїля ще більше.
13. І нещадно запрягали вони синів Ізраїля до тяжких робіт;
14. І отруїли їхнє життя тяжкою працею на глинищах та цегельнях та всякою польовою роботою, та всілякою іншою примусовою роботою, що нею їх обкладали.
15. І каже цар єгипетський єврейським повитухам, - одній з них на ім'я Шіфра, а другій Пуа:
16. "Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся, коли родять: як син - убивайте, а як дочка - нехай живе."
17. Побоялися ж повитухи Бога і не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп'яток.
18. Тоді прикликав єгипетський цар повитух та й каже до них: "Чому ви чините таке й лишаєте хлоп'яток при житті?"
19. А повитухи фараонові: "Бо єврейки не такі, як єгиптянки: молодиці вони повні життя, і поки прийде до них повитуха, а вони вже й вродили."
20. І було повитухам добре від Бога, а народ множився й вельми спотужнів.
21. А за те, що боялись повитухи Бога, дав він їм гарне потомство.
22. Тоді повелів фараон усьому народові своєму: "Усякого сина, що вродиться в євреїв, кидайте в річку; а кожну дочку лишайте живу."

Вихід 2:1-25
1. Один чоловік із дому Леві пішов і взяв собі за жінку дочку одного левія.
2. Завагітніла жінка і вродила сина; бачивши ж, який він гарненький, таїлась із ним три місяці.
3. А що не могла вже більше з ним таїтись, то взяла для нього кошичок з очерету, обмазала його маззю та смолою, поклала в нього хлоп'ятко і сховала його в комишах узберіг річки.
4. Сестра ж його засіла здалека, бажала бо знати, що з ним станеться.
5. Аж ось зійшла фараонова дочка скупатися в річці, слугині ж її ходили собі край берега річки; вгледіла вона кошичок в комишах і послала рабиню, щоб узяла його.
6. Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп'ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: "Це єврейська дитинка."
7. Каже тоді його сестра дочці фараоновій: "Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку з єврейок, щоб вигодувала тобі дитятко?"
8. І відповіла їй фараонова дочка: "Побіжи!" Побігла дівчина й покликала матір дитинки.
9. І каже їй фараонова дочка: "Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату." Взяла жінка дитятко й вигодувала його.
10. А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І надала йому ім'я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його.
11. Раз якось, у той час як Мойсей був уже дорослий, вийшов він до братів своїх та й приглядався до їхніх тяжких робіт; і побачив як один єгиптянин б'є єврея, одноплемінника його.
12. Озирнувся він туди й сюди і, бачивши, що нема нікого, убив єгиптянина та й сховав його в піску.
13. Іншого дня вийшов він знову та побачив, як двоє євреїв б'ються; і каже до того, що скривдив: "Чого б'єш ближнього свого?"
14. А той: "Хто тебе настановив князем і суддею над нами? Чи не задумав ти вбити й мене, як убив єгиптянина?" Злякався Мойсей та й каже собі: "Таки виявилося діло."
15. Та й фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян-землі; і присів там коло однієї криниці.
16. А в мідіянського священика було семеро дочок. Прийшли вони черпати воду, щоб наповнити пійла та напоїти батькових овець.
17. Але надійшли чабани і відігнали їх; тоді Мойсей устав і допоміг їм, понапував їм овець.
18. Коли ж вони прийшли до Реуела, свого батька, він і питає: "Чому так скоро повернулися сьогодні?"
19. А вони: "Якийсь єгиптянин відборонив нас від чабанів та ще й начерпав нам води й понапував нам вівці."
20. І каже він дочкам своїм: "А де ж він? Чому то ви лишили того чоловіка? Закличте його до їди."
21. І погодився Мойсей зостатись у того чоловіка, а цей видав Ціпору, дочку свою, за Мойсея.
22. І породила вона сина, і він дав йому ім'я Гершом, кажучи: "Захожий я в чужій землі."
23. Та за той довгий час умер цар єгипетський. Сини ж Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога.
24. Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом.
25. І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві та й зрозумів його.

Псалми 15:1-5
1. Псалом. Давида. Господи, хто перебуватиме в твоїм наметі? Хто житиме на твоїй святій горі?
2. Той, хто невинний ходить і чинить справедливість і правду говорить від серця;
3. той, хто не осуджує язиком, хто ближньому не коїть лиха, хто ганьби не кидає на сусіда,
4. хто нечесного за ніщо вважає, а тих, що Господа бояться, поважає;
5. хто присягає, навіть собі на шкоду, та не зміняє; хто гроші свої не дає на лихву і на безвинного підкупу не приймає. Хто отак чинить, не захитається повіки.

Приповісті 4:25-27
25. Очі твої нехай дивляться просто, | вії твої нехай зорять перед тобою.
26. Вирівняй стежку для ноги твоєї, | нехай усі твої дороги будуть прості.
27. Не збочуй ні праворуч, ні ліворуч; | відверни ногу твою від зла.

Матвія 17:1-27
1. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору
2. і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло.
3. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли.
4. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.”
5. Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.”
6. Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми.
7. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!”
8. Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса.
9. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”
10. Учні його тоді спитали його: “Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?”
11. Він відповів їм: “Ілля прийде й усе приведе доладу.
12. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати.”
13. І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя.
14. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг,
15. каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду.
16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.”
17. “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!”
18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.
19. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?”
20. Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.
21. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.”
22. Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям,
23. і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.
24. Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?”
25. “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?”
26. А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні.
27. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.”