A A A A A
Біблія протягом одного року
Квітня 20

Суддів 5:1-31
1. У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами:
2. Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа!
3. Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому.
4. Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду;
5. гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого.
6. У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами.
7. Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі.
8. Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля?
9. Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа!
10. Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню!
11. Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
12. Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!
13. Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих.
14. Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря.
15. І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність.
16. Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність.
17. Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно.
18. Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.
19. Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла.
20. З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою.
21. Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу!
22. Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.
23. Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими.
24. Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна!
25. Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.
26. [Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його.
27. До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий.
28. У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його?
29. Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої:
30. мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого.
31. Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.

Суддів 6:1-40
1. Сини Ізраїлеві стали знову чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки мадіанитян на сім років.
2. Важка була рука мадіанитян над Ізраїлем, і сини Ізраїлеві зробили собі від мадіанитян ущелини в горах і печери й укріплення.
3. Коли посіє Ізраїль, прийдуть мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу і ходять у них;
4. і стоять у них наметами, і винищують плоди землі до самої Гази, і не залишають для прохарчування Ізраїлю ні вівці, ні вола, ні осла.
5. Тому що вони приходили з худобою своєю і з наметами своїми, приходили такою безліччю, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було числа, і ходили по землі Ізраїлевій, щоб спустошувати її.
6. І дуже зубожів Ізраїль від мадіанитян, і воззвали сини Ізраїлеві до Господа.
7. І коли воззвали сини Ізраїлеві до Господа на мадіанитян,
8. послав Господь пророка до синів Ізраїлевих, і сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів вас з Єгипту, вивів вас з дому рабства;
9. визволив вас з руки єгиптян і з руки всіх, що гнобили вас, прогнав їх від вас, і дав вам землю їх,
10. і сказав вам: «Я — Господь Бог ваш; не шануйте богів аморрейських, у землі яких ви живете»; але ви не послухали голосу Мого.
11. І прийшов ангел Господній і сів у Офрі під дубом, що належав Іоасу, нащадкові Авиазеровому; син його Гедеон вибивав тоді пшеницю в точилі, щоб сховати від мадіанитян.
12. І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний!
13. Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: «з Єгипту вивів нас Господь»? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян.
14. Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе.
15. [Гедеон] сказав йому: Господи! як спасу я Ізраїля? ось, і плем’я моє в коліні Манассіїному найбідніше, і я в домі батька мого молодший.
16. І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян, як одну людину.
17. [Гедеон] сказав Йому: якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, то зроби мені знамення, що Ти говориш зі мною:
18. не йди звідси, доки я не прийду до Тебе і не принесу дара мого і не запропоную Тобі. Він сказав: Я залишуся до повернення твого.
19. Гедеон пішов і приготував козеня й опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик і приніс до Нього під дуб і запропонував.
20. І сказав йому ангел Божий: візьми м’ясо й опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і зробив.
21. Ангел Господній простяг кінець жезла, який був у руці його, доторкнувся до м’яса й опрісноків; і вийшов вогонь з каменя і поїв м’ясо й опрісноки; і ангел Господній зник з очей його.
22. І побачив Гедеон, що це ангел Господній, і сказав Гедеон: горе мені, Владико Господи! тому що я бачив ангела Господнього лицем до лиця.
23. Господь сказав йому: мир тобі, не бійся, не помреш.
24. І влаштував там Гедеон жертовник Господу і назвав його: Ієгова Шалом. Він ще до цього дня в Офрі Авиєзеровій.
25. У ту ніч сказав йому Господь: візьми тельця зі стада батька твого й другого тельця семирічного, і зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого, і зрубай священне дерево, яке при ньому,
26. і постав жертовник Господу Богу твоєму, [який явився тобі] на вершині скелі цієї, у порядку, і візьми другого тельця і принеси у всепалення на дровах дерева, яке зрубаєш.
27. Гедеон взяв десять чоловік з рабів своїх і зробив, як говорив йому Господь; але оскільки зробити це вдень він боявся через домашніх батька свого і жителів міста, то зробив уночі.
28. Зранку встали жителі міста, і ось, жертовник Ваала зруйнований, і дерево при ньому зрубано, і другий телець принесений у всепалення на новоспорудженому жертовнику.
29. І говорили одне одному: хто це зробив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Іоасів, зробив це.
30. І сказали жителі міста Іоасу: виведи сина твого; він повинен померти за те, що зруйнував жертовник Ваала і зрубав дерево, яке було при ньому.
31. Іоас сказав усім, хто приступив до нього: чи вам заступатися за Ваала, чи вам захищати його? хто заступиться за нього, той буде відданий на смерть в цей самий ранок; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, проти того, хто зруйнував його жертовник.
32. І став називати його з того дня Ієроваалом, тому що сказав: нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовник його.
33. Тим часом усі мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу зібралися разом, перейшли [ріку] і стали станом у долині Ізреельській.
34. І Дух Господній надихнув Гедеона; він засурмив трубою, і скликане було плем’я Авиєзерове, щоб іти за ним.
35. І послав послів по всьому коліну Манассіїному, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Неффалима, і ці прийшли назустріч їм.
36. І сказав Гедеон Богу: якщо Ти спасеш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти,
37. то ось, я розстелю тут на току стрижену вовну: якщо роса буде тільки на вовні, а на усій землі сухо, то буду знати, що спасеш рукою моєю Ізраїля, як говорив Ти.
38. Так і сталося: на другий день, вставши рано, він став віджимати вовну і віджав з вовни роси цілу чашу води.
39. І сказав Гедеон Богові: не прогнівайся на мене, якщо ще раз скажу і ще тільки один раз зроблю випробування над вовною: нехай буде сухо на одній тільки вовні, а на всій землі нехай буде роса.
40. Бог так і зробив у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.

Псалми 49:1-9
1. Псалом Асафа. Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
2. Від Сиону велич краси Його.
3. Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
4. Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
5. «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
6. Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
7. «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
8. Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
9. Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,

Приповісті 14:20-21
20. Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
21. Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.

Луки 15:1-10
1. Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2. І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3. Але Він розповів їм таку притчу:
4. який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5. І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6. І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7. Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9. а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10. Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.