A A A A A
Error:
BookNum: 19 Chapter: 27 VerseStart: 11 VerseShouldHave: 9
Біблія протягом одного року
Лютого 26

Левит 21:1-24
1. І сказав Господь Мойсеєві: оголоси священикам, синам Аа­роновим, і скажи їм: нехай не оскверняють себе дотиком до по­мерлого з народу свого;
2. тільки до близького родича свого, до матері своєї і до батька свого, до сина свого і дочки своєї, до брата свого
3. і до сестри своєї, дівчини, що живе при ньому і не була заміжня, можна йому доторкатися, не оскверняючи себе;
4. і доторканням до кого б то не було в народі своєму не повинен він оскверняти себе, щоб не стати нечистим.
5. Вони не повинні голити голови своєї і підстригати краї бороди своєї і робити нарізи на тілі своєму.
6. Вони повинні бути святими Богові своєму і не повинні нечес­тити імені Бога свого, тому що вони приносять жертви Господу, хліб Богу своєму, і тому повинні бути святими.­
7. Вони не повинні брати за себе блуд­ницю і знечещену, не повинні брати і жінку, вигнану чоловіком своїм, бо вони святі [Господу] Богу своєму.
8. Свя­ти́ його, бо він приносить хліб [Господу] Богу твоєму: нехай буде він у тебе святим, бо святий Я Господь, Який освячує вас.
9. Якщо дочка священика осквернить себе блудодіянням, то вона нечестить батька свого; вогнем слід спалити її.
10. Великий же священик з братів своїх, на голову якого полито єлей помазання, і який освячений, щоб облачатися у священні одежі, не повинен оголювати голови своєї і роздирати одежі своєї;
11. і ні до якого померлого не повинен він приступати: навіть дотиком до померлого батька свого і матері своєї він не повинен оскверняти себе.
12. І від святилища він не повинен відходити і нечестити святилище Бога свого, бо освячення єлеєм помазання Бога його на ньому. Я Господь.
13. За дружину він повинен брати дівчину [з народу свого];
14. вдову, або вигнану, або знечещену, [або] блудницю, не повинен він брати, але дівчину з народу свого повинен він брати за дружину;
15. він не повинен ганьбити сімені свого в народі своєму, бо Я Господь [Бог], що освячує його.
16. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
17. скажи Аарону: ніхто з сімені твого в усі роди їх, у якого на тілі буде вада, не повинен приступати, щоб приносити хліб Богу своєму;
18. ніхто, у кого на тілі є вада, не повинен приступати, ні сліпий, ні кульгавий, ні потворний,
19. ні такий, у якого переламана нога або переламана рука,
20. ні горбатий, ні із сухим органом, ні з більмом на оці, ні коростявий, ні паршивий, ні з пошкодженими ядрами;
21. жоден чоловік з сімені Аарона священика, у якого на тілі є вада, не повинен приступати, щоб приносити жертви Господу; вада на ньому, тому не повинен він приступати, щоб приносити хліб Богу своєму;
22. хліб Бога свого з великих святинь і зі святинь він може їсти;
23. але до завіси не повинен він приходити і до жертовника не повинен приступати, тому що вада на ньому: не повинен він нечестити святилища Мого, бо Я Гос­подь, що освячує їх.
24. І оголосив це Мойсей Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим.

Левит 22:1-33
1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. скажи Аарону і си­нам його, щоб вони обережно поводилися зі святинями синів Ізраїлевих і не ганьбили святого імені Мого в тому, що вони посвячують Мені. Я Господь.
3. Скажи їм: якщо хто з усіх нащадків ваших в роди ваші, маючи на собі нечистоту, приступить до святинь, які посвячують сини Ізраїлеві Господу, то знищиться душа та від лиця Мого. Я Господь [Бог ваш].
4. Хто із сімені Ааронового­ прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, поки не очиститься; і хто доторкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або в кого трапиться вилив сімені,
5. або хто доторкнеться до якого-небудь гада, від якого він стане нечистим, або до людини, від якої він стане нечистим якою б то не було нечистотою, —
6. той, хто доторкнеться до цього, нечистий буде до вечора і не повинен їсти святинь, раніше ніж омиє тіло своє водою;
7. але коли зайде сонце і він очиститься, тоді може він їсти святині, бо це його їжа.
8. Мер­твечини і роздертого звіром він не повинен їсти, щоб не осквернитися цим. Я Господь.
9. Нехай дотримуються вони повелінь Моїх, щоб не понести на собі гріха і не померти в ньому, коли порушать це. Я Господь [Бог], що освячує їх.
10. Ніхто сторонній не повинен їсти святині; хто оселився у священика і найманець не повинен їсти святині;
11. якщо ж свя­щеник купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і до­машні його можуть їсти хліб його.
12. Якщо дочка священика вийде заміж за стороннього, то вона не повин­на їсти принесених святинь;
13. коли ж дочка священика буде вдовою, або розведеною, і дітей немає в неї, і повернеться в дім батька свого, як була в молодості своїй, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не повинен їсти його.
14. Хто помилково з’їсть що-небудь зі святині, той повинен віддати священику святиню і докласти до неї п’яту її частку.
15. Священики самі не повинні ганьбити святині синів Ізраїлевих, які вони приносять Господу,
16. і не повин­ні накликати на себе провину в злочині, коли будуть їсти святині свої, бо Я Господь, що освячує їх.
17. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18. оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого, або із прибульців, [що оселилися] між ізраїльтянами, чи за якоюсь обітницею, або з ревности приносить жертву свою, яку приносять Господу у всепалення,
19. то, щоб цим придбати благовоління від Бога, жертва повинна бути без вад, чоловічої статі, з великої худоби, з овець і з кіз;
20. ніякої тварини, на якій є вада, не приносьте [Господу], бо це не придбає вам благовоління.
21. І якщо хто приносить мирну жертву Господу, виконуючи обітницю, або з ревности,­ [або у свята ваші,] з великої худоби або з дрібної, то жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу: ніякої вади не повинно бути на ній;
22. тварини сліпої, або пошкодженої, або потворної, або хворої, або коростявої, або паршивої, таких не приносьте Господу і в жертву не давайте їх на жертовник Господній;
23. тельця й агнця з кінцівками, надмірно довгими або короткими, у жерт­ву ревности принести можеш; а якщо за обітницею, то це не угодно буде Богу;
24. тварину, у якої ядра розчав­лені, розбиті, відірвані або вирізані, не приносьте Господу й у землі вашій не робіть цього,
25. і з рук іноземців не приносьте всіх таких тварин у дар Богу вашому, бо на них пошкодження, порок на них: не при­д­бають вони вам благовоління.
26. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
27. коли народиться теля, або ягня, або козеня, то сім днів воно має пробути при матері своїй, а від восьмого дня і далі буде благовгодне для приношення в жертву Господу;
28. але ні корови, ні вівці не заколюйте в один день з породженням її.
29. Якщо приносите Господу жертву подяки, то приносьте її так, щоб вона придбала вам благовоління;
30. у той самий день слід з’їсти її, не залишайте від неї до ранку. Я Господь.
31. І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь.
32. Не гань­біть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас,
33. Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь.

Псалми 27:11-14
11. У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка.
12. Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель.
13. Майно багатого — міцне місто його, біда для бідних — убогість їх.
14. Труди праведного — до життя, успіх нечестивого — до гріха.

Приповісті 10:13-16
13. Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
14. І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
15. і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
16. Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.

Марк 5:21-43
21. Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
22. багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
23. почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
24. бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
25. І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
26. І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
27. Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
28. Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
29. Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
30. Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
31. Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
32. Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
33. І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
34. І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
35. І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
36. І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
37. І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
38. В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
39. І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.