| Ісая 5:1-30 |
| 1. Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори; |
| 2. Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди. |
| 3. А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм: |
| 4. Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив? Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі? |
| 5. От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть, |
| 6. І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, - нехай заростає терниною й бодяками; та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його. |
| 7. Виноградник Господа Саваота - се рід Ізраїля, а царство Юдине - се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, - аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє. |
| 8. Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї. |
| 9. Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Многі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити; |
| 10. Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу. |
| 11. Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином; |
| 12. Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах; а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають. |
| 13. За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати. |
| 14. За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами. |
| 15. І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої; |
| 16. А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї. |
| 17. І пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах. |
| 18. Горе тим що тягнуть за собою беззаконність шнурами марноти, а гріх - неначе реміннєм возовим; |
| 19. Що то мовляють: Нехай же він поквапиться зо своїм дїлом, щоб нам побачити; нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись. |
| 20. Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота! |
| 21. Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими! |
| 22. Горе тим, що хоробрі до пиття вина, й сильні в приправі впиваючих напитків; |
| 23. Що на судї за гостинцї роблять правим злюку, а правому закон одмавляють! |
| 24. За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували. |
| 25. Тим же так і розпалався гнїв Господень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гноєм улицї покриють. Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута: |
| 26. І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, - і прийде той легко й скоро; |
| 27. І не буде в його нї млявого, нї втомленого; нї один не задрімає анї засне, анї здіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його; |
| 28. Стріли в його нагострені, і всї луки в його натягнені; копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор. |
| 29. Рик у його - мов рик у лева; він реве, неначе левчук; зареве, ухопить здобич, понесе, й нїхто не одніме її. |
| 30. І зашумить над ним того дня шумом розбурханого моря; він позирне на землю, і ось - темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло! |
| Ісая 6:1-13 |
| 1. В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм. |
| 2. Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав. |
| 3. І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його! |
| 4. І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом. |
| 5. І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, - а се ж очі мої бачили Господа сил небесних! |
| 6. На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника; |
| 7. І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений. |
| 8. І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене! |
| 9. І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете; |
| 10. Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив. |
| 11. І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею. |
| 12. І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане. |
| 13. І коли б ще десята частина зосталась на нїй і назад вернулась, та знов буде спустошена; та як із теребинта й з дуба, коли їх зрубати, зостається корінь, так сьвяте насїннє вийде з кореня того. |
| Псалми 105:23-26 |
| 23. Прийшов Ізраїль до Египту, і Яков осївся в землї Хама. |
| 24. І розмножив дуже Бог людей своїх, і зробив їх сильнїйшими над їх гнобителями. |
| 25. Допустив же серцю їх ненавидїти нарід його, видумувати напастї проти слуг його. |
| 26. Післав він Мойсея, слугу свого, Аарона, що вибрав собі його. |
| Приповісті 24:28-29 |
| 28. Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми? |
| 29. Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його. |
| 1 Коринфян 15:29-58 |
| 29. Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? |
| 30. Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? |
| 31. Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому. |
| 32. Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. |
| 33. Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї. |
| 34. Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. |
| 35. Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? |
| 36. Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре. |
| 37. І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. |
| 38. Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло. |
| 39. Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. |
| 40. (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних. |
| 41. Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. |
| 42. Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню. |
| 43. Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. |
| 44. Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. |
| 45. Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим. |
| 46. Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. |
| 47. Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. |
| 48. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. |
| 49. І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. |
| 50. Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить. |
| 51. Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось. |
| 52. У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. |
| 53. Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє. |
| 54. Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. |
| 55. Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? |
| 56. Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. |
| 57. Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. |
| 58. Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем. |