A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 7

Ісая 5:1-30
1. Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори;
2. Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди.
3. А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм:
4. Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив? Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі?
5. От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть,
6. І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, - нехай заростає терниною й бодяками; та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його.
7. Виноградник Господа Саваота - се рід Ізраїля, а царство Юдине - се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, - аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє.
8. Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї.
9. Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Многі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити;
10. Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.
11. Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;
12. Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах; а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.
13. За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.
14. За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами.
15. І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;
16. А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.
17. І пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.
18. Горе тим що тягнуть за собою беззаконність шнурами марноти, а гріх - неначе реміннєм возовим;
19. Що то мовляють: Нехай же він поквапиться зо своїм дїлом, щоб нам побачити; нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.
20. Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота!
21. Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!
22. Горе тим, що хоробрі до пиття вина, й сильні в приправі впиваючих напитків;
23. Що на судї за гостинцї роблять правим злюку, а правому закон одмавляють!
24. За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували.
25. Тим же так і розпалався гнїв Господень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гноєм улицї покриють. Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута:
26. І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, - і прийде той легко й скоро;
27. І не буде в його нї млявого, нї втомленого; нї один не задрімає анї засне, анї здіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його;
28. Стріли в його нагострені, і всї луки в його натягнені; копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор.
29. Рик у його - мов рик у лева; він реве, неначе левчук; зареве, ухопить здобич, понесе, й нїхто не одніме її.
30. І зашумить над ним того дня шумом розбурханого моря; він позирне на землю, і ось - темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло!

Ісая 6:1-13
1. В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.
2. Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.
3. І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!
4. І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.
5. І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, - а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!
6. На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;
7. І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.
8. І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!
9. І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;
10. Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.
11. І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.
12. І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане.
13. І коли б ще десята частина зосталась на нїй і назад вернулась, та знов буде спустошена; та як із теребинта й з дуба, коли їх зрубати, зостається корінь, так сьвяте насїннє вийде з кореня того.

Псалми 105:23-26
23. Прийшов Ізраїль до Египту, і Яков осївся в землї Хама.
24. І розмножив дуже Бог людей своїх, і зробив їх сильнїйшими над їх гнобителями.
25. Допустив же серцю їх ненавидїти нарід його, видумувати напастї проти слуг його.
26. Післав він Мойсея, слугу свого, Аарона, що вибрав собі його.

Приповісті 24:28-29
28. Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
29. Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.

1 Коринфян 15:29-58
29. Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
30. Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31. Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
32. Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
33. Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
34. Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
35. Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
36. Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
37. І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
38. Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
39. Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40. (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
41. Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
42. Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
43. Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
44. Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
45. Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
46. Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47. Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
48. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49. І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
50. Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
51. Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
52. У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53. Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54. Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55. Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56. Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
57. Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
58. Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.