| Ісая 1:1-31 |
| 1. Видиво Ісаїї, сина Амосового, яке видїв про Юдею й Ерусалим за Юдейських царів Уззії, Йоатама, Ахаза й Езекії: |
| 2. Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене. |
| 3. Віл знає господаря свого, й осел - ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє. |
| 4. О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї! Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його! |
| 5. Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими? Кожна голова в ранах, кожне серце хворе. |
| 6. Від підошви в нозї та й до тїмя на голові нема в йому здорового місця: рани, синяки, рани гниючі не вичищені, не перевязані й не змягчені оливою. |
| 7. То ж буде земля в вас опустошена, міста ваші огнем спалені; поля ваші в ваших таки очах чужі будуть пожерати; все опустїє, - звичайно, опустошене чужинцями. |
| 8. І останесь дочка Сионська, наче шатро в винограднику, наче будка в городї, як місто збурене. |
| 9. Як би Господь не зіставив із нас невеликого останку, - ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра. |
| 10. Слухайте ж Господнє слово, ви, князї Содомські; вважай на науку Бога нашого, народе Гоморський! |
| 11. Навіщо менї множество жертов ваших? говорить Господь. Я вже пересичений всепаленнями з баранів і товщею з годованого скоту, та й крові з назимків і ягнят та козенят я не хочу. |
| 12. Як приходите, щоб явитись перед лицем моїм, то хто від вас вимагає, щоб топтали двори мої? |
| 13. Не носїть уже більше дарів надармо: паленнє кадила огидло менї; нових місяцїв і субот, та сходин сьвяточних не можу стерпіти: беззаконність поспіль із сьвяткуваннєм! |
| 14. Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх. |
| 15. І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови. |
| 16. Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло; |
| 17. Навчітесь чинити добро; шукайте правди, рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайте вдову; |
| 18. А тодї прийдїть - і розсудимось, - говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця - я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, - обмию їх, як вовну. |
| 19. Схочете слухняним робом у мене ходити, - буде вас земля усяким благом надїляти; |
| 20. Затнетеся ж, опір ставши, - тодї меч пожере вас; се уста Господнї говорять! |
| 21. О, як же розопсотилась столиця, колись така вірна й повна правого суду! Справедливість давно в нїй панувала, тепер - душогубцї. |
| 22. Срібло твоє жужелицею стало, вино твоє розпущене водою; |
| 23. Князї твої - проступники й спільники злодїїв, на гостинцї ласі, користї шукають; сиротам нема в їх оборони, а справа вдовицї до них не доходить. |
| 24. Тим то говорить Господь, Господь Саваот, сильний Ізраїлїв: О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помшчусь над ворогами моїми! |
| 25. Простягну на тебе руку, жужелицю з тебе счищу й віддїлю від тебе все олово. |
| 26. І поставлю в тебе суддїв, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тодї славити муть тебе городом правди, столицею вірною. |
| 27. Сион із потали вийде правосуддєм, а ті, що вернуться до його, - справедливостю; |
| 28. А всїм відступникам і грішникам - погибель, і хто Господа покинув - затратиться. |
| 29. А будуть вони покарані за ті дуброви, що такі вам любі, посоромлені за сади, що собі вибрали; |
| 30. І станеться з вами, як із тим дубом, що лист у його обпав, і як той сад, що води не має. |
| 31. І потужний станесь - сьміттєм, праця ж його - іскрою; й горіти муть разом, а нїхто не погасить. |
| Ісая 2:1-22 |
| 1. Слово, що прийшло в видиві, до Ісаїї Амосенка про Юдею й Ерусалим: |
| 2. Станеться в останні часи, що над усї гори гора Господня вознесеться, й підійметься понад горби, й посьпішать до неї всї народи. |
| 3. І пійдуть многі народи й скажуть: Ходїть, вийдемо на гору Господню, в дом Бога Якового, а він покаже нам свої дороги, й будемо ходити стежками його, бо з Сиону вийде закон, і слово Господнє - з Ерусалиму. |
| 4. І судити ме він народи, й картати ме многих людей; і перероблять мечі свої на леміші, а списи свої на серпи, й не буде народ на народ меча підіймати, та й не буде більше вчитись воювати. |
| 5. Ой ходїмо ж, доме Яковів, і будемо ходити в сьвітлї Господнїм! |
| 6. Бо ти відкинув був дом Яковів, відопхнув люд свій, за те, що вони багато переняли від народів східних: і чарівники в них, як у Филистіїв, і з синами чужоземцїв вони в побратимстві. |
| 7. Земля стала повна срібла й золота, а скарбам їх і лїку не має; й переповнилась земля кіньми й безлїччю колесниць; |
| 8. Повна земля й ідолів; вони ж і припадають лицем перед дїлом рук своїх, перед тим, що палцї їх зробили; |
| 9. І похилився чоловік простий, і понизився муж значний - й ти не простиш їм сього. |
| 10. Ой сховайся у скелї, врийся в землю зі страху перед Господом і перед славою величностї його! |
| 11. Поникнуть горді погляди мужів, і піднесені голови людей будуть принижені; один Господь явиться високим того часу. |
| 12. День бо Господа сил небесних прийде на все горде й високомірне, та й на все, що високо несеться - і все воно принижене буде, |
| 13. І на всїх, що, як кедри Ливанські, високо в гору себе підносять, на всїх, що, як дуби Базанські, |
| 14. І на всї високі гори й горби, що вгору пнуться, |
| 15. І на кожну високую башту й на всякий мур кріпкий, |
| 16. І на ті кораблі Тарсийські, та на всякі прикраси їх принадні. |
| 17. І повалиться величність мужів і гординя людська нагнеться; один тілько Господь буде високий в той день, |
| 18. А всї ідоли щезнуть. |
| 19. Позалазять в печері в скелях та в глибинї земні зі страху перед Господом та перед славою величностї його, коли він устане, карати землю. |
| 20. В той день покидає чоловік кертицям та кажанам (лиликам) срібні свої ідоли, й золоті свої ідоли, що понароблював собі, щоб їм поклонятись, |
| 21. Щоб тільки самим сховатись в щілини скельні та розколини гір зо страху перед Господом і перед славою величностї його, коли він встане, карати землю. |
| 22. Оце ж годї вам надїю покладати на чоловіка, що в його тільки хиба духу, що в ніздрах; бо й що він значить? |
| Псалми 105:1-6 |
| 1. Прославляйте Господа, призивайте імя його, звіщайте між народами дїла його! |
| 2. Сьпівайте йому, похвальні піснї сьпівайте йому, про всї чудесні творива його думайте-гадайте! |
| 3. Хвалїтесь імям його сьвятим! Нехай радується серце тих, що шукають Господа! |
| 4. Шукайте Господа і силу його, шукайте пильно лице його! |
| 5. Згадайте чудеса його, що творив їх, чудесні знамена й присуди уст його! |
| 6. Ти, сїмя Авраама, слуги його, ви сини Якова, вибрані його! |
| Приповісті 24:23-25 |
| 23. Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу - се погано. |
| 24. Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ; |
| 25. Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити. |
| 1 Коринфян 14:21-40 |
| 21. В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. |
| 22. Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. |
| 23. Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? |
| 24. Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений. |
| 25. І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог. |
| 26. Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. |
| 27. Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. |
| 28. Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. |
| 29. Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. |
| 30. Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. |
| 31. Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались. |
| 32. І духи пророцькі пророкам корять ся. |
| 33. Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих. |
| 34. Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. |
| 35. Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. |
| 36. Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? |
| 37. Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї. |
| 38. Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. |
| 39. Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. |
| 40. Усе нехай поважно та до ладу робить ся. |