| Пісня Піснями 7:1-13 |
| 1. Оглянься, оглянься, Суламито; оглянься, оглянься, щоб нам глядїти на тебе! - Що вам дивитись на Суламиту, мов на хоровод Манаїмський? |
| 2. Що за прегарні ноги твої в сандалах, ти, знатного батька дитино! а круглота твоїх стеген - неначе намисто, уроблене руками мистецькими; |
| 3. Пуп у тебе - се круглоточена чаша, повна по всяк час вина запашного, стан же в тебе - стіг пшеницї серед лилїй; |
| 4. Соски твої - се двойнята в серни; |
| 5. Шия твоя - наче вежа з слонової костї; очі в тебе - ставки Гесбонські коло воріт Батрабимських; ніс твій - мов вежа в лїсї Ливанськім, обернена 'д Дамаску; |
| 6. Голова твоя - мов Кармель, волос на голові в тебе - мов пурпур, кучері твої - й цареві дивовижа. |
| 7. О, яка ж ти хороша, яка ти принадна, моя любко, твоїм цїлим видом! |
| 8. Стан твій - неначе пальма, груди ж твої - мов би винні грони. |
| 9. Думаю: вилїзу на пальму, вхоплюся за віттє, а груди твої будуть менї за грони винні, і запах із ніздер твоїх, - як би від яблок; |
| 10. Та й уста твої, як вино найлучше. - Воно тече право до милого мого, й солодить уста утомлені. |
| 11. Я належу до друга мого, він лине серцем до мене. |
| 12. Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах; |
| 13. Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї; там ти моїх ласк дознаєш. |
| Пісня Піснями 8:1-14 |
| 1. Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї! Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено. |
| 2. Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки. Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних. |
| 3. Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає. |
| 4. Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо! |
| 5. Хто се, спершись на милого, йде з пустинї? Ось де під яблонею розбудила я тебе: там породила тебе мати твоя, там привела на сьвіт тебе родителька твоя. |
| 6. Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі; любов бо, як та смерть, кріпка; заздрість - як пекло, люта; стріли її - стріли огняні; вона - полумє страшно палаюче. |
| 7. Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють. Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно. |
| 8. Є сестра у нас мала ще, безгруда; що робити мем із нашою сестрою, як прийдуть старости до неї? |
| 9. Коли б вона була муром, - ми збудовали б на нїй срібні палати; коли б вона була дверми, то ми обложили б її дошками з кедрини. |
| 10. О, я мур, і груди в мене, як башти; тим то й буду я в очах його вповнї дозрілою. |
| 11. У Баал-Гамонї мав Соломон виноградник; він передав той виноградник сторожам, а кожний мав платити за його плоди по тисячі срібних. |
| 12. А мій виноградник таки в мене. Нехай тобі, Соломоне, будуть твої тисячі, та ще й двістї сторожам плодів його. |
| 13. Ти, що в садах проживаєш! товариші прислухуються голосови твойму; дай же й менї послухати його. |
| 14. Біжи ж (зо мною), мій милий, мов сугак, мов олень на горах запашних! |
| Псалми 104:31-35 |
| 31. Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм; |
| 32. Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують. |
| 33. Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане. |
| 34. Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї. |
| 35. Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*! |
| Приповісті 24:21-22 |
| 21. Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй, |
| 22. Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає? |
| 1 Коринфян 14:1-20 |
| 1. Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. |
| 2. Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне. |
| 3. Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. |
| 4. Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. |
| 5. Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. |
| 6. Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? |
| 7. Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї. |
| 8. Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? |
| 9. Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете. |
| 10. Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу. |
| 11. Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї. |
| 12. Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві. |
| 13. Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. |
| 14. Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне. |
| 15. Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. |
| 16. Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. |
| 17. Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. |
| 18. Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами. |
| 19. Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. |
| 20. Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. |