A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 4

Пісня Піснями 7:1-13
1. Оглянься, оглянься, Суламито; оглянься, оглянься, щоб нам глядїти на тебе! - Що вам дивитись на Суламиту, мов на хоровод Манаїмський?
2. Що за прегарні ноги твої в сандалах, ти, знатного батька дитино! а круглота твоїх стеген - неначе намисто, уроблене руками мистецькими;
3. Пуп у тебе - се круглоточена чаша, повна по всяк час вина запашного, стан же в тебе - стіг пшеницї серед лилїй;
4. Соски твої - се двойнята в серни;
5. Шия твоя - наче вежа з слонової костї; очі в тебе - ставки Гесбонські коло воріт Батрабимських; ніс твій - мов вежа в лїсї Ливанськім, обернена 'д Дамаску;
6. Голова твоя - мов Кармель, волос на голові в тебе - мов пурпур, кучері твої - й цареві дивовижа.
7. О, яка ж ти хороша, яка ти принадна, моя любко, твоїм цїлим видом!
8. Стан твій - неначе пальма, груди ж твої - мов би винні грони.
9. Думаю: вилїзу на пальму, вхоплюся за віттє, а груди твої будуть менї за грони винні, і запах із ніздер твоїх, - як би від яблок;
10. Та й уста твої, як вино найлучше. - Воно тече право до милого мого, й солодить уста утомлені.
11. Я належу до друга мого, він лине серцем до мене.
12. Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах;
13. Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї; там ти моїх ласк дознаєш.

Пісня Піснями 8:1-14
1. Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї! Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено.
2. Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки. Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних.
3. Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.
4. Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо!
5. Хто се, спершись на милого, йде з пустинї? Ось де під яблонею розбудила я тебе: там породила тебе мати твоя, там привела на сьвіт тебе родителька твоя.
6. Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі; любов бо, як та смерть, кріпка; заздрість - як пекло, люта; стріли її - стріли огняні; вона - полумє страшно палаюче.
7. Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють. Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно.
8. Є сестра у нас мала ще, безгруда; що робити мем із нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?
9. Коли б вона була муром, - ми збудовали б на нїй срібні палати; коли б вона була дверми, то ми обложили б її дошками з кедрини.
10. О, я мур, і груди в мене, як башти; тим то й буду я в очах його вповнї дозрілою.
11. У Баал-Гамонї мав Соломон виноградник; він передав той виноградник сторожам, а кожний мав платити за його плоди по тисячі срібних.
12. А мій виноградник таки в мене. Нехай тобі, Соломоне, будуть твої тисячі, та ще й двістї сторожам плодів його.
13. Ти, що в садах проживаєш! товариші прислухуються голосови твойму; дай же й менї послухати його.
14. Біжи ж (зо мною), мій милий, мов сугак, мов олень на горах запашних!

Псалми 104:31-35
31. Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32. Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
33. Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34. Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35. Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!

Приповісті 24:21-22
21. Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
22. Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає?

1 Коринфян 14:1-20
1. Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.
2. Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.
3. Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.
4. Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.
5. Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.
6. Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?
7. Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.
8. Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?
9. Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.
10. Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.
11. Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.
12. Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.
13. Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.
14. Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне.
15. Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.
16. Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.
17. Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.
18. Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами.
19. Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.
20. Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.