Error: BookNum: 22 Chapter: 6 VerseStart: 13 VerseShouldHave: 12Біблія протягом одного року
Вересень 3
| Пісня Піснями 5:1-16 |
| 1. Нехай прибуде милий мій у сад свій, нехай споживає солодкі овощі в йому! - Ось і прийшов я в мій сад, моя сестро, моя ти дружино; набрав мирри з пахощами моїми, з'їв крижку з медом моїм, напився вина мого, запив його молоком моїм. Смакуйте ж і ви, друзї, пийте й їжте вволю, мої ви любі! |
| 2. Сплю я, та серце в мене не спить; ось голос милого! він у віконце постукує: Відчини ж менї, сестро моя, дорога моя, голубко моя, чиста моя! Вся голова в мене росою припала, кучері мої - нічними краплями. |
| 3. Я роздяглась уже, - як знов одягатись? я ноги помила, як же їх валяти? |
| 4. Милий мій крізь дїрку руку просунув, і внутро моє зворушилось од сього. |
| 5. Я встала, відсунути милому засов, а з моїх рук покапала мирра, і з палцїв моїх капала мирра на ручки замку. |
| 6. Я відчинила любому мойму, аж се милий відвернувся і зникнув уже. А в менї ж і дух завмер був, як він говорив! Кинусь тодї шукати, - нїде не знаходжу; стала кликати, - та не озиваєсь до мене. |
| 7. Стріла мене сторожа ув обходї міста: побили мене, зранили мене, здерли з мене намітку ті, що стерегли муру. |
| 8. Ой заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські: стрівши мого милого, скажіте йому, що гину з любови. |
| 9. Чим же твій любий всїх любих переважує, ти, уродливша проміж усїма дївоньками? Чим се дорогий твій лучший над инших, що ти про його так нас заклинаєш? |
| 10. Любий мій - білий, і румяний, красший за десять тисяч инших; |
| 11. Голова в його - чисте золото; кучері филясті, а чорні, як ворон; |
| 12. Очі в його - чисті, мов голуби, що при потоках водних, наче в молоцї скупані, седять щасливі. |
| 13. Щоки його - цьвітник пахущий, грядочки принадного зілля; губи - мов ті лилїи, що капле з їх мирра; |
| 14. Руцї його - мов з золота уточені, в хризолити оправні; тїло - його - наче слоновая кість у сапфирах; |
| 15. Нозї - стовпи мармурові, поставлені на золотих підніжках; вид же його, як Ливан; величен, як кедри; |
| 16. Уста в його, - се самі солодощі, а ввесь він - любощі. От, хто мій милий, от, хто друг мій, дочки ви Ерусалимські! |
| Пісня Піснями 6:1-13 |
| 1. Де ж твій милий подївся, ти, найуродливша між женщинами? Куди пійшов твій любий, щоб нам із тобою його шукати? |
| 2. Він у саду в себе ходить, в цьвітнику пахущім, він залюбки попасає проміж лилїями. |
| 3. Милий мій належить менї, а я милому, - тому, що в лилїях попасає. |
| 4. Гарна ти, моя любко, неначе та Тирса, мов Ерусалим принадна, а грізна-поважна, як військо, під стягом стоюче. |
| 5. Одверни від мене очі, - мене вони зворушують! |
| 6. В тебе волос - мов отара кіз, що сходять із Галааду; зуби в тебе - наче овець стадо, що з купелї виходить, а в кожної близнята, й нема між ними неплодної; |
| 7. Нїби половинки яблока-гранати щоки твої під кучерями в тебе. |
| 8. Шістьдесять цариць сяє, вісїмдесять бранок, а дївчат безлїч, |
| 9. Та вона єдина, голубка моя, чистая моя; єдина вона в матері своєї, вибрана зпроміж усїх, що вона зродила. Побачили її дївчата, й стали вихваляти; царицї й бранки - усї величали. |
| 10. Хто ж се, що, мов зоря, зазорилась, гарна, як місяць, а ясна, як сонце, грізна, мов військо під стягами? |
| 11. Я зійшла в сад оріховий, подивитись на зелень в долинї, поглянути, чи вже розвилась лоза виноградна, чи зацвили яблонї гранатові? |
| 12. Не знаю, як завела мене душа моя 'д колесницям значних у народї мойму. |
| 13. Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого. |
| Псалми 104:24-30 |
| 24. Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої. |
| 25. Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався. |
| 26. Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм. |
| 27. Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються. |
| 28. Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються. |
| 29. Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї. |
| 30. Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним, |
| Приповісті 24:19-20 |
| 19. Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне. |
| 20. Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. |
| 1 Коринфян 13:1-13 |
| 1. Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. |
| 2. І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того). |
| 3. Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, |
| 4. не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; |
| 5. не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; |
| 6. все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. |
| 7. Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. |
| 8. Бо від части знаємо і від части пророкуємо. |
| 9. Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. |
| 10. Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. |
| 11. Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний. |
| 12. Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов. |
|