A A A A A
Біблія протягом одного року
Вересень 16

Ісая 23:1-18
1. Пророче слово про Тир: Ридайте, кораблі Тирські, бо він збурений: нема вже домів торговельних і нїкому в ті доми входити. Так їм переказано з Хитимської країни.
2. Замовкнїть, осадники острову, що його, бувало, купцї Сидонські, плаваючи по морі, збагачали.
3. По великих водах привожено сюди зерно Сигорське, вроджай ріки (Нила), і був він торговицею народів.
4. Застидайсь Сидоне! ось бо що говорить море, ся твердиня морська: (Я стала безлюдна,) наче б не мучилась народинами, не ховала хлопят, не доводила дївчат до зросту!
5. А як чутка долетить про Тир до Египту, задрожать вони від новини сієї.
6. Переносїтесь у Тарсис, ридаючи, ви, давні осадники острову!
7. Чи се ж той город ваш, що був знаний в давні давна? А нинї несуть його ноги, блукатись до краях далеких!
8. І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його - дуками в землї?
9. Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.
10. Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони!
11. Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,
12. І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, - хоч і там не мати меш спокою.
13. Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; - а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.
14. О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!
15. І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, - скільки звичайно один царь живе. По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю:
16. Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице! Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали!
17. І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру; й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї.
18. Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.

Ісая 24:1-23
1. Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.
2. А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.
3. Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.
4. Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.
5. Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.
6. Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.
7. Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, - перед тим веселе.
8. Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;
9. Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.
10. Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.
11. Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.
12. В городах пустки зістались, ворота повалились.
13. А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.
14. (тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.
15. Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.
16. Від найдалшого краю землї чуєм пісню: "Слава Праведному!" Я ж промовив: "Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи."
17. Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.
18. Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.
19. Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.
20. І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.
21. І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.
22. І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.
23. І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.

Псалми 107:10-22
10. Седїли вони в тьмі і в тїнї смертї, сковані нуждою і желїзом,
11. Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього,
12. Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них.
13. Тодї Господа вони благали у своїй тїснотї, і він спасав їх з біди їх.
14. Вивів їх з темноти і з тїнї смертної, і розбив їх кайдани.
15. Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!
16. Він бо розломив брами мідянї, і сокрушив засуви желїзні.
17. Безумні - за свої переступні дороги і за свої несправедливостї караються.
18. Душа їх одвертається від їжи, і вони приближились до воріт смертних.
19. Тодї благають Господа в своїй тїснотї, і він визволяє їх з біди їх.
20. Посилає слово своє і вертає їм здоровлє, і спасає їх від домовини їх.
21. Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!
22. Нехай принесуть жертву хвали, і піснями прославлять дїла його!

Приповісті 25:17-17
17. Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.

2 Коринфян 1:8-24
8. Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.
9. Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
10. котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
11. за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
12. Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
13. Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
14. як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
15. І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
16. а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
17. Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так - так, то, нї - нї.
18. Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".
19. Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".
20. Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.
21. Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,
22. Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
23. Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
24. Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.