A A A A A
Error:
BookNum: 19 Chapter: 106 VerseStart: 48 VerseShouldHave: 47
Біблія протягом одного року
Вересень 14

Ісая 19:1-24
1. Пророче слово про Египет: Оце Господь, усївши на легкій хмарі, йде на Египет. І затремтять перед ним ідоли Египецькі й заниє у грудях Египецьке серце.
2. Напущу Египтян на Египтян, брат на брата устане і друг проти друга, город проти города й царство на царство.
3. І знемощіє дух Египту в йому, й оберну в нїщо раду його, - й стануть вони шукати помочі в ідолів, у чарівників, у закленателів мертвих та ворожбитів.
4. І подам Египтян на поталу панові лютому, й жорстокий царь запанує над ними, - говорить Господь, Господь Саваот.
5. Опадуть у морі води, і ріка стане безводна й висохне;
6. І змалїють течії, й перекопи Египецькі повисихають, очерет-рогіз пожовкне.
7. Луги при ріцї й луки понад берегами в ріки, та й все, що при ріцї посїяно, посохне, порохом розвієсь і зникне.
8. І заплачуть рибалки, й заридають усї, хто вудку в ріку закидав, і хто неводи в воду запускав, - у тугу попаде;
9. І засмутяться ті, що лен управляють, і ткачі, що білі полотна ткали;
10. І пірвуться сїти, а всї, що завели собі саджавки на живу рибу, занепадуть духом.
11. І втеряла розум старшина Зоанська; рада мудрих мужів Фараонових стала безглуздою. Як бо станете ви дораджувати Фараонові? чи може: ось то, я син давних мудрих родичів царських!
12. А де ж вони? де твої премудрі? нехай би тепер тобі сказали, коли знають, що се над Египтом задумав удїяти Господь сил небесних?
13. Одур стали радні люде Зоанські, збилась із глузду старшина Мемфиська, звели Египет із дороги голови в народї його.
14. Одуру дух послав Господь на них, і ввели вони Египет у блуд у всїх справах його, так, як робить пяний, що блює й в блювотинї бродить.
15. І не буде в Египтї справи, яку повели б уміло голови чи хвости, пальми чи тростина.
16. У той день будуть Египтяне, мов жінки лякливі, й затремтять і збояться піднятої руки Господа Саваота, що її простягне на них.
17. Юдина земля буде острахом про Египет; хто її згадає, затремтить перед постановою Господа сил, яку він задумав на його.
18. І тодї в Египтї стане пять міст говорити мовою Канаанською, й клястися Господом сил, а одно зватись ме містом сонця.
19. В той час стане жертовник Господень посеред землї Египецької, й памятник Господеві посеред гряниць його.
20. І буде він знаменом і сьвідоцтвом, що Египецька земля під рукою в Господа Саваота; бо вони будуть покликати до Господа в тїснечі, а він пошле їм спаса й оборонника, а сей їх вибавить.
21. І відкриє себе Господь Египтові; й тодї впізнають Египтяне Господа, й приносити муть жертви й дари, й складати муть обітницї перед Господом і будуть їх додержувати.
22. І хоч скарає коли Господь Египет, то скарає, але й оздоровить: вони навернуться до Господа, а він вислухає й улїчить їх.
23. І стане тодї широкий шлях між Египтом та Ассириєю, й приходити ме Ассирій в Египет, а Египтїй в Ассирию, і Египтїї разом з Ассиріями служити муть Господеві.
24. Тодї буде Ізраїль третим із Египтом і Ассириєю й настане в землї благословеннє;

Ісая 20:1-6
1. Того року, як наступив Тартан на Азот, - куди послав його Саргон, царь Ассирийський, - та як він обляг Азот, а відтак і звоював його, -
2. Того самого часу сказав Господь Ісаїї Амосенкові так: Ійди й скинь із себе волосяне вереттє, що на твоїх череслах, та й зніми обув із ніг твоїх. Він же так і зробив, та й ходив наго й босоніж.
3. І сказав тодї Господь: Так само, як слуга мій Ісаїя ходив без одежі й босоніж, на ознаку й дивовижу того, що станеться з Египтом і Етиопією в сї три роки, -
4. Так поведе царь Ассирийський полонян із Египту й позайманих у полонь Етиопіїв, молодих і старих, без одежі й босоніж, з голими задами - на сором Египтові.
5. Тодї злякаються й соромити муться зза Етиопії ті, що на неї вповали, та й зза Египту, що ним пишались.
6. І мовляти муть осадники того краю: От на що зійшли ті, що на їх ми вповали, що до них удавались за підмогою, щоб рятуватись од царів Ассирийських! то й як же нам урятуватись?

Псалми 106:40-48
40. Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і з'огидїло йому наслїддє його;
41. Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
42. Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
43. Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
44. Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
45. І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
46. І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
47. Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
48. Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.

Приповісті 25:13-13
13. Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

2 Коринфян 6:1-18
1. (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення. )
2. Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,
3. а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тїснотах,
4. в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,
5. в чистотї, в знанню, в довготерпінню, в добростї, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,
6. в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,
7. славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;
8. яко незнані, та познані; яко вміраючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;
9. яко сумні, а завсїди веселі; яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нїчого немаючі, а все держучи.
10. Уста наші відкрились до вас, Коринтяне; серця наші розпросторились.
11. Не стїснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.
12. Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.
13. Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?
14. Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?
15. І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.
16. Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,
17. і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.